Щоб перемогти Росію, потрібно навчитися думати, як російські імперці. Треба залізти в їхні імперські шкури, відчути себе на хвилиночку "великими", "богообраними", щоб зрозуміти – ніякого перемир'я не буде, ніякого миру не буде, поки не знищена військова машина імперії, і поки імперія не зруйнована.
Це і є відповідь на вічні питання "хто винен?" і "що робити?".
До 24 лютого мало хто вірив у ймовірність повномасштабного вторгнення Росії в Україну, тому що багато хто мислив, як розніжені європейці, які вважають неймовірними війни в XXI столітті, які вірять у гроші, в санкції, в людяність і називають це розумом.
Але війна сама по собі – антилюдяна, нерозумна, позамежна річ. Не можна перемогти війну добром. Війну можна перемогти тільки злом ще більшої війни.
І от тут ми знову наступаємо на граблі логічного мислення. Вважаємо, що для нас головне – відстояти Донбас, повернути Херсон, Мелітополь, захистити Харків... Ми вважаємо важливим прикрити кордон із Білоруссю, зміцнити Сумську та Чернігівську області, Київ...
Все правильно. Ми захищаємо своє, повертаємо наше. Але ніколи не переможемо імперію таким способом.
Ми зв'язуємо себе по руках і ногах, тому що захищаємо кожен клаптик землі, кожен кущ, кожен город. Замість концентрації військ на напрямках головного удару, щоб оточити і знищити наступаюче угруповання противника, ми розмазуємо сили вздовж державного кордону, побоюючись повторення сценарію вторгнення 24 лютого.
читайте такожШабаш імперського вірусу, або Чому цей день Росії має стати останнім
При цьому противник абсолютно не остерігається нашого наступу на Курськ, наприклад, і може спокійно маневрувати силами і засобами ведення війни по всьому фронту.
Ми мислимо і діємо, як цивілізовані європейці, які бояться подальшої ескалації, не хочуть захоплювати чужі території, не хочуть приносити біль і страждання невинним людям. А наш ворог мислить і діє, як імперіалістичний агресор, який уже прямо, не приховуючи своїх намірів, анексує захоплене.
читайте такожКремлівський пасьянс: хто стане наступником Путіна
І так буде тривати довго. Війна в Україні може дійсно затягнутися на роки – доти доки ми будемо дозволяти противнику завдавати удари де йому заманеться і потихеньку відгризати від України території.
Нам треба змінювати парадигму війни. Не захищати території, а знищувати противника. Причому скрізь – на нашій землі, на території РФ, у Білорусі, в Молдові.
Нам треба не тільки наступати, а й відступати. Маневрувати військами. Це нормально. Відступати можна, відступати не страшно, особливо для того, щоб зберегти армію і заманити ворога в капкан. У цьому й полягає полководницьке мистецтво ведення війни, а не тільки в наказі триматися з останніх сил за кожен клаптик землі.
читайте такожУ кремлівському домі престарілих уже рвуться панталони: чому запахло поразкою Росії
У цій війні найважливіше знищення ворога – на будь-якій землі, будь-якими способами, в будь-яких великих кількостях. Чим менше буде імперців, тим швидше згине Російська імперія.
Юрій Касьянов, військовослужбовець ЗСУ, блогер
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
