Я бачу усі чекали на зустріч Сі та Байдена ледь не як на якійсь "момент істини", і зустріч, звісно, не виправдала цих очікувань. Зі значимих для нас питань не було оголошено нічого. Звісно, все це могло обговорюватися без офіційних заяв. Більше того, воно, швидше за все, обговорювалося. Але без вагомих результатів. Лідери Китаю і США зустрічалися явно заради інших задач. Яких?
Відповідь прозора і зрозуміла - знизити рівень напруги між двома провідними державами сучасного світу. Очевидно, перспективи початку масштабної війни через протистояння довкола Тайваню дуже не подобається провідним гравцям, які раптово зрозуміли, що ні до чого не готові. А досвід одного сусіда Китаю показав, що не треба нічого починати, якщо ти не впевнений стовідсотково у результаті. Китай, очевидно, не впевнений. США теж не впевнені. Тож що краще? Краще раціоналізувати протистояння і відкласти його військову складову. Поки що відкласти.
Зараз Китай буде працювати над посиленням своїх геополітичних позицій на Тихому океані. Цим же займуться і Штати. І через певну кількість років стане зрозуміло, у кого це виходить краще. Але це, схоже, все ж буде потім.
Бажання знижувати напругу, вводити конфлікти у рамки та намагатися ними управляти цілком відповідає загальній стратегії нинішньої адміністрації Білого Дому.
Що це означає для нас? Політика щодо нас не зміниться. З боку Китаю теж. Це не найгірший варіант, бо Китай може суттєвіше допомагати росії, але якщо Китай думає, що краще не йти шляхом ескалації зараз, то він не буде тут нічого педалювати.
Але режим путіна Китай цілком влаштовує, і вони будуть його підтримувати. Це явно не найкращий, але і не найгірший варіант. Це та даність, у якій ми живемо довго. І не треба думати про якісь "магічні геополітичні кнопки" чи переділ світу на основі одних переговорів. Все це працює не так.
Але є один важливий момент, про який не можна не сказати. Зустріч Сі та Байдена офіційно відкрила нову епоху, у якій є два центри - Китай та США. Усі інші займають похідне положення по відношенню до них. "Спадкоємці СРСР" можуть забути, що до них будуть ставитися як до самого СРСР. Молодший брат Китаю - це максимум їхніх амбіцій.
Хто такий Петро Олещук?
Петро Олещук - політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка. Народився в Прип'яті в 1983 році. Закінчив у 2006 році філософський факультет університету імені Шевченка. Автор понад 30 наукових праць з політології, пише my.ua.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
