В країні продовжується жорстка війна, а місцями вона в динаміці ще збільшується. Резерви противника накопичуються.
З противником все зрозуміло - це противник, і його треба знищувати. Вбивають ракети, вбиває противник, вбивають танки, артилерія, снаряди. Але знаєте що ще вбиває? І це насправді не менш значима по ураженню, ніж ворог. Вбиває байдужість. Хто був на фронті чудово розуміє тих людей, які захищають це повітря і цю землю, де ми можемо спокійно жити, дихати, ходити в кафешки, будувати бізнес, заробляти гроші. Люди живуть виключно за рахунок життів бійців. А ці бійці - це ж просто люди, які два роки тому, три, п'ять або півроку тому були цивільні. Це ж ваші друзі, ваші однокласники, ваш кум чи брат. Або людина з сусіднього під'їзду. І я щось трохи не розумію чому в деяких речах є байдужість. Або, мабуть, я не хочу розуміти, тому що від цього розуміння стає трохи сумно.
Ми рухаємося далі - вже 2024 рік. І особисто я не бачу причин, чому війна має зупинитися. Не думайте, що ми живемо в безпечному світі і все насправді буде добре. Що в будь-який час можна виїхати в іншу область подалі від війни або можна виїхати закордон. Але насправді світ не має тенденції щодо руху в бік безпеки. Адже світовий порядок порушений. І мій інтерес в тому, щоб максимальна кількість людей, особливо чоловіків, була обізнана. Щоб у випадку якщо стануться нові Ірпінь, Буча, я не хочу щоб ці чоловіки віддали на волю випадку життя своє і життя своєї сім'ї. Якщо ви досі не навчилися водити авто, як працювати зі зброєю, як накласти турнікет, не орієнтуєтеся на місцевості - пора це виправити.
На фронтах сьогодні - максимальна динаміка. Наші бійці воюють в окопах під шквалом артилерії та FPV-дронів. І війна - це не те, за чим ви можете спостерігати на ютюбі під музику - як все потужно. Війна - це не десь там, війна - це тут. І ці люди, які воюють - вони в цю секунду захищають особисто вас. Задумайтесь над цим. І спробуйте подумати, хто ці люди, які добровільно пішли на фронт, штурмовиками. Це молодь здебільшого.
Якщо ці люди закінчаться - про це зараз багато кажуть - то хто заступиться за вас?
Що робити? Впливайте на тій речі, на які ви можете вплинути. Ви маєте елементарно вивчити озброєння і медицину. Ви маєте підійти свідомо щодо допомоги фронту. Ви маєте жити життям країни. І життя країни - це не кав'ярні, не поїздки по кальянам, не темки, "мутки" і бізнес. Поки ви робите бізнес, люди стираються пачками. Зрозуміло, що у противника більші втрати, але у нас також є втрати.
Ті, хто на фронті, тримайтесь. Ті, хто не на фронті, допомагайте. А ті хто байдужі - щоправда, вони цей текст не прочитають - у випадку провалу відповідальність буде на вас - тих, хто ігнорує те, що відбувається.
А питання "будемо ми існувати чи ні" ще не вирішене.
Підтримуйте фронт, підтримуйте військових. Нам знову потрібно єднання, як це було у 2014 і у 2022.
Сотні років тут триває війна. Вона не закінчувалася ніколи, і вона продовжується. І тільки від вас залежить, чи буде ця історія далі продовжуватись. Пам'ятайте, наші предки споглядають за нами. Вони вболівають, щоб ми зберегли нашу націю, історію, культуру.
Включайтесь.
Хто такий Денис Квебек?
Денис Квебек - військовослужбовець, ветеран, інструктор. Народився 27 лютого 1996 року в селі Панчеве, Кіровоградська область. Почав свій військовий шлях у 2014-му. Проходив службу в полку сил спеціальних операцій, отримав поранення та був звільнений в запас 2018 року, з початку повномасштабної війни приймає участь у захисті країни від агресора.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
