Після горезвісної Мюнхенської промови Путіна в 2007 році і всіх відомих дій путінського режиму протягом 15 років – із різною інтенсивністю в різний час – обговорюється проблема відсутності ідеології у режиму кремлівської тиранії. Насправді ідеологія у путінізму є, і їй близько 100 років.
Все почалося зі створення ДПУ. Державне політичне управління при НКВС РРФСР — орган державної безпеки в РРФСР. Спецслужба заснована 6 лютого 1922 року за пропозицією Леніна. ДПУ стала наступницею ЧК. Організація за час свого існування пройшла трансформацію і кілька разів змінювала назву (ОГПУ, НКВС, КДБ, ФСБ – далі по тексту Контора), не змінюючи свої функції та ідеологію. Суть її зародилася ще в 1922 році і кристалізувалася остаточно зі створенням СРСР у 1923 році.
У внутрішній політиці виконуючи функції політичної поліції, завданням зовнішньої діяльності Контори всі роки був захист СРСР (після 1991-го Російської Федерації) від Заходу, протистояння йому і остаточна перемога над зовнішнім ворогом. Джерелом політичної ідеології контори в усі часи був гіпертрофований інстинкт самозбереження, необхідність довести КПРС свою потрібність. Але завжди прихованою метою Контори була абсолютна нічим необмежена влада. За часів СРСР над Конторою була партія, яка завжди стримувала її реальні устремління до неподільної влади і здійснювала перманентний жорсткий партійний контроль.
Проте, за довге століття правління Сталіна Контора примудрилася створити унікальну систему "універсального чекізму". Термін ввів в обіг Авторханов.
У більш загальному плані, в умовах, коли, згілно з Авторхановим, "народ вчать не думати", сила, що справді панувала, одна – "універсальний чекізм". Чекізм державний, чекізм партійний, чекізм колективний, чекізм індивідуальний. Чекізм в ідеології, чекізм на практиці. Чекізм зверху донизу. Чекізм від всемогутнього Сталіна до нікчемного сексоту".
Ось чим, по суті, займався Путін протягом 22 років свого правління. Його метою завжди було занурення Росії в часи модифікованого сталінізму і універсального чекізму.
Путін став першим представником державної служби безпеки на вершині влади у світовій історії. ФСБ вже не потрібна була ніяка партія і парламент, щоб правити державою російською. Більше того, вперше в історії армія (міністерство оборони) потрапило в повне підпорядкування службі державної безпеки – ФСБ.
читайте такожЛукашенко шукає спосіб зрадити Путіна - інтерв'ю з Олегом Ждановим
Після оцінки і розуміння суті і структури путінського режиму, перейдемо до проблем злободенних. Отже, отримавши абсолютну владу і будучи озброєними столітньою ідеологією Контори ("Захід ворог, якого необхідно знищити"), чекісти з початку XXI століття взялися за втілення заповітів своїх попередників. Перш за все, Колегія Контори (свого роду їхнє політбюро; налічує до 18 чоловік еліти універсального чекізму) вкочувала в землю російське суспільство, що розбовталося до неможливості після смерті Сталіна. Горбачовська перебудова і Єльцинський угар похмільної демократії і піратського капіталізму завдали непоправної шкоди багаторічної селекції по виведенню homo soveticus і створенню суспільства рабів.
Путінський режим, керований Колегією Контори, присвятив 22 роки свого правління, щоб машиною пропаганди і скрепних страхів повернути російські глибинні маси в стійло. У Росії в колективну свідомість мас десятиліттями і цілодобово пропаганда здійснювала отруйні ін'єкції, малюючи образ зовнішніх ворогів і паралельно залякуючи народ наростаючими репресіями. Зовнішній і внутрішній страхи – основні інгредієнти путінської скрепної бормотухи в Росії, що розвалюється.
Однак, як казав Наполеон: "Ніяка влада на багнетах довго не всидить; вони сильно дупу колють".
читайте такожПриводи для безпорадної істерики Путіна: як Україна вислизає з кремлівських лап
Путіну стару таємну ідеологію контори – "поставити на коліна і знищити Захід" – вдалося сильно зміцнити ядерним озброєнням і шантажем на межі фолу.
У Політбюро ЦК КПРС із часів Хрущова і до Горбачова ніколи не було справжнього бажання розв'язати ядерну війну. Теліпати ядерними причандалами вони могли до посиніння, але щоб почати ядерну війну... ніколи!
Восени 1962 року горезвісна Карибська криза стала першим і останнім ексцесом між двома ядерними державами – США і СРСР. Більше з цим Совіти ніколи не експериментували. Навіть за часів холодної війни СРСР у режимі активних заходів КДБ перманентно вселяв Вашингтону і Європі думку, що в Політбюро ЦК сидять геронтократи-маразматики, і з ними краще Штатам не жартувати. Цим всі страшилки обмежувалися.
Працювала конвенційна система стримувань і балансу ядерного потенціалу. За часів перебудови Рейган і Горбачов у цій справі, як сьогодні виявилося, поставили не жирну крапку, а всього лише жирні три крапки.
У 1991 році – після розпаду СРСР – США і Росія, президенти США Буш-старший, Клінтон і президент Росії Єльцин почали кампанію ядерного роззброєння. Яка для України завершилася Будапештським меморандумом і виявилася в наші дні фатальною.
Але, коли зрубана голова, про волосся не плачуть. І ми не будемо. Роботу над помилками тут провела історія. Для України її урок виявився кривавим і жорстоким.
Повернімося в наш непростий час. Путін уже давно шантажує світову спільноту, теліпаючи ядерними причандалами. Багато хто схильний вважати ці погрози блефом. Але, пам'ятаючи стару ідеологічну концепцію його контори – "поставити на коліна і знищити Захід", а також особисту відданість Путіна справі чекізму, управління Росією тіньовим урядом – колегією контори, де зібралися подібні кремлівському бункерному пацієнту сектанти-фанатики, Заходу необхідно серйозніше поставитися до проблеми можливої ядерної війни, визначивши скільки в путінському блефі блефу.
Адже коли Путін стягнув залізяки з усієї Росії під кордони України, всі вважали, що він блефує і підвищує ставки в грі. Ясно, що війна в Україні, з усіх точок зору здорового глузду великої політики, виглядала для Путіна прозорим самогубством. Проте він на це самогубство пішов.
читайте такожЗброя Судного дня: що буде, якщо Росія скине на Київ ядерну бомбу
Ядерна війна сьогодні теж виглядає, на здоровий розум великої політики, поки що самогубством. Ключове слово "поки що". Пам'ятаючи недавній анамнез Путіна і про розв'язану "спецоперацію" в Україні, міжнародному співтовариству слід до ядерного шантажу бункерного гнійника поставитися з усією серйозністю.
Особливо після домовленості Путіна з Лукашенком про передачу Білорусі ядерних боєголовок. Ця обставина зобов'язує Захід уже зараз активно включитися в Третю світову війну. Поки вона не перетворилася на першу ядерну!
Підстав для такого підходу у Заходу зараз більше, ніж хотілося б. Пора називати речі своїми іменами і діяти адекватно жорстко. Страусова політика Заходу при нинішніх розкладах уже зараз загрожує всьому людству катастрофою.
читайте такожВиття гегемона: чому в Росії щосили готуються до наслідків ядерного удару
Тут розмова довга, і проблемою зобов'язані займатися професіонали адміністрацій лідерів країн Заходу і їхніх військових, дипломатичних і політичних відомств. Також експерти провідних фабрик думки Вашингтона, Лондона, Парижа, Берліна і т.д. Путін із Лукашенком зробили вже останній хід в ендшпілі цієї партії ядерних шахів. Заходу час уже діяти адекватно ситуації, що склалася – сміливо і рішуче, жорстко і стрімко.
Юрій Радухін, публіцист, політичний експерт
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
