
У звіті директора Нацрозвідки США, опублікованому 25 березня, йдеться про те, що Путін може застосувати ядерну зброю проти України, оскільки не може досягти швидких і рішучих перемог, а, крім того, українські удари по російській території посилюють ці побоювання.
Одразу зазначу, що не поділяю такої точки зору. Не думаю, що Росія найближчим часом може застосувати ядерну зброю, оскільки обстановка на фронті складається сприятливо для неї: нехай повільно, важко і з великими втратами, але російські війська зберігають за собою стратегічну ініціативу на фронті. Так, наприклад, минулого тижня на Покровському напрямку, південніше Покровська, російські війська знову зайняли ті позиції, які ми нещодавно відвоювали.
У ситуації, коли триває настільки великий геоекономічний торг із Трампом, коли на кону мільярди і трильйони доларів, застосування ядерної зброї Росією було б верхом дурості. Адже цей крок автоматично повернув би Путіна в тотальну ізоляцію, причому навіть серед країн Глобального Півдня. Витрати цього рішення переважили б усі вигоди, оскільки тактична ядерна зброя може вплинути на ситуацію на окремій ділянці фронту, але не дасть змоги Росії виграти війну.
відео дня
Росія могла застосувати ядерку восени 22-го року, коли російська армія була не в найкращому стані, і втрата Херсона загрожувала обернутися для РФ військовою катастрофою. Американські аналітики побоювалися, що удар ядерною зброєю стане крайнім кроком Путіна, щоб уникнути розгрому його військ.
Зараз особливої потреби в ядерному ударі у Росії немає. Однак козир застосування ядерної зброї у неї залишається.
За кадром є й інший важливий момент. Україна показала абсолютно негативний кейс того, до чого може призвести відмова від того, що було у неї в руках, – від ядерної зброї. Так, можна говорити, що Україна володіла, але не розпоряджалася ядерною зброєю, оскільки ключі від запуску ракет були в Москві. Але ми забуваємо про півтори тисячі тактичних боєголовок, які, до речі, чомусь першими було вивезено в Росію ще 1992-го року. Їх як можна було б притримати, і щось собі залишити для серйозного торгу.
Проте інші країни роблять висновок про те, що краще ядерну зброю мати, ніж не мати її. Тому всі договори про нерозповсюдження ядерної зброї, боюся, залишилися в минулому. Судячи з усього, у найближчі 20 років унаслідок україно-російської війни ціла низка країн, які вважалися неядерними, займуться своїми ядерними програмами. І зупинити ці перегони, цей процес створення ядерних озброєнь у цілій низці країн уже навряд чи вдасться. Старий світопорядок зруйновано.
Утім, світопорядок доламивали з 90-х років, починаючи з Югославії. Згадайте пробірку в руках Пауелла – це теж був удар по світопорядку. Однак США тоді вважали, що так діяти можна. А Путін пішов у дусі Достоєвського – "человек я или тварь дрожащая": мовляв, якщо їм можна, то чому мені не можна.
Крім того, як показує приклад Ізраїлю, де-юре ядерної зброї може не бути, а де-факто вона є. Дехто стверджує, що, мовляв, Україні створити ядерку не до снаги, але подивіться на Ізраїль, який не має полігонів для використання ядерної зброї, який перебував в аховому економічному стані, але витрачав понад третину бюджету на потреби оборони, він навіть не мав телебачення в 60-ті роки, але ядерну бомбу там створювали і створили.
Тому на світ чекає гонка ядерних озброєнь і активний процес створення ядерної зброї. Це, наприклад, буде в країнах БРІКС, які усвідомлюють, що краще мати "ядерну дубину", ніж не мати. Теоретично ядерні програми можуть запустити країни, у яких є достатньо ресурсів для цього, наприклад, Бразилія. Чому б і Німеччині не задуматися про ядерку на тлі того, що робить щодо європейських країн Трамп? Те, що сьогодні здається неможливим, має всі шанси стати нашою реальністю завтра. Цим питанням можуть задатися Австралія, В'єтнам і ПАР.
Чи повинна Україна зайнятися створенням власної ядерної зброї? Зараз, під час війни, це малоймовірно, оскільки для цього потрібні колосальні наукові, економічні та фінансові ресурси. Але, в принципі, технічно Україна могла б це зробити. Але про це треба не говорити з високих трибун Мюнхенської конференції, даючи козир ворогові, а робити "без лишних шума и пыли", як Ізраїль.
До чого може привести світ ця ядерна гонка озброєння? До ще більш руйнівних наслідків конфліктів: якщо рушниця висить на сцені в першому акті, то в другому вона обов'язково вистрілить. Якщо процес піде, то рано чи пізно хтось наважиться на використання ядерки з усіма трагічними наслідками. Я думаю, що це питання часу. На нас чекає 20 років перманентних конфліктів, і фактор сили буде одним із визначальних. Перш за все, я говорю про військові конфлікти, а ядерка, як писали на гарматах прусських королів, буде "останнім доводом королів".
Коли і в якому випадку Путін може потягнутися до "ядерної кнопки"? Думаю, що в разі загрози військової поразки Росії. Така ситуація була 2022 року, коли російські війська були розгромлені під Харковом, що мало дуже серйозні наслідки, а також коли був ризик оточення російських військ на правобережжі району Херсона.
Тож саме загроза військової поразки може підштовхнути Путіна до використання ядерної зброї. При цьому йдеться про використання тактичної ядерної зброї, принаймні поки що. Росія може використовувати тактичну ядерну зброю проти угруповань наших військ і місць, де накопичуються резерви.
Якщо говорити про стратегічну ядерну зброю, то ми бачили "показовий виступ" з Орешником. Там були кінетичні боєголовки, а ці ж боєголовки можуть бути і з ядерними боєзарядами. Тобто це було націлено якраз на залякування європейських країн і демонстрацію можливостей ракетної зброї стосовно країн Західної Європи.
Андрій Золотарьов, політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор", спеціально для Главреда
Хто такий Андрій Золотарьов
Андрій Володимирович Золотарьов (нар. 15 травня 1965, Дніпропетровськ) – український політолог, керівник Центру "Третій сектор". Політконсультант Олександра Рябченка (1994), Володимира Литвина (1994), Юлії Тимошенко (1996-1997), повідомляє Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред