Президент Володимир Зеленський дав інтерв'ю американському каналу NBC News, у якому серед іншого заявив, що Україна планує утримувати території в Курській області стільки, скільки це буде потрібно. У бесіді з журналістом Зеленський пояснив причину дій української армії на Курському напрямку. Він підтвердив, що Головне управління розвідки Міноборони України у травні мало інформацію щодо можливого нападу російських військ на Сумщині саме з території Курської області. Адже Буданов про це казав ще 14 травня. Тому намір нанести превентивний удар та не допустити ворожого вторгнення, як на Харківському напрямку, і став однією з головних причин проведення операції на Курщині.
Крім того, Зеленський раніше уже казав і про декотрі інші цілі Курської операції: відтягнути сили противника і послабити його в напрямку головного удару, на східному фронті, а також створити певну зону безпеки на півночі – на Сумському та Харківському напрямках.
Що стосується того, наскільки далеко зайдуть наші війська вглиб території противника, і як довго триватиме операція на Курщині, все залежить від наявності резервів – як людських, так і матеріальних. Загалом кращий варіант для військ, які зайшли на територію противника на таку глибину – зберігання логістичних ланцюжків між своїми регіонами і на території противника. Тоді угруповання може проводити ефективні бойові дії.
На мою думку, надалі просування українських військ Курською областю, швидше за все, буде обмеженим. Це демонструють і спостереження за ситуацією: спочатку був стрімкий прорив, а потім наступальні темпи поступово знизилися. Єдине, на лівому фланзі, там де річка Сейм, уся територія вочевидь буде зачищена від ворога.
Подальші події залежатимуть від воєнно-політичного розкладу. Території на Курщині треба буде тримати якомога довше, бо якщо українські війська звідти підуть, ворог знову почне тероризувати наші північні регіони.
Чи може подальше просування української армії в Курській області примусити Росію до миру? Можливо, але тут я налаштований скептично. Бо наші цілі та бачення справедливого миру діаметрально протилежні тому, що ми чуємо від кремлівського лідера і його оточення. Росіяни не відмовилися від задачі щодо знищення української державності, і примусити їх переглянуть свою політику доволі складно. Хоча операція на Курщині продемонструвала росіянам, хто їхні лідери, які змушують воювати свій народ. Може, це пунктиром таки накреслить стежку для мирних перемовин… Подивимося.
Але тут є й інше питання. Мирні перемовини – це компроміс. Наразі складно сказати, до якого компромісу ми готові. Тому, мені здається, говорити про мир ще зарано.
Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", спеціально для Главреда
Хто такий Павло Лакійчук?
Павло Лакійчук - військовий моряк у відставці. У період з 2013 до окупації Криму агресором Росією - керівник інформаційних проєктів аналітичного центру "Номос" у Севастополі. Був заступником головного редактора журналу "Чорноморська безпека". Асоційований експерт Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" у 2015-2016 роках. Член координаційної ради Громадянської ліги "Україна-НАТО".
Керівник програм з безпеки Центру глобалістики "Стратегія ХХІ".
Сфера дослідницьких інтересів: національна безпека держави, міжнародне і морське право, євроатлантичне співробітництво та історія військово-морського мистецтва, зазначено на сайті Центру глобалістики "Стратегія ХХІ".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
