Кінець 2021 року проходить на фоні суттєвого падіння рейтингу Зеленського. Однак його прихильники заперечують цей факт, наполягаючи, що він повернувся до показників січня 2021 року. Тобто, фактично, рейтинги залишилися приблизно на тому ж рівні. По суті, Зеленський повернувся до тієї точки, з якої він починав рік.
Тепер у нього склалася непроста ситуація - якщо у цей рік він заходив із відносно стабільною ситуацією у економіці, енергетиці, і у нього залишалися козирі у рукаві у вигляді РНБО (зокрема, він почав запроваджувати санкції проти Віктора Медведчука), то 2022 рік він починає зі значно слабших стартових позицій. Адже цей рік починається з системної кризи в енергетиці та політичної нестабільності. На порозі стоїть російська армія, а обіцянки про допомогу наших міжнародних партнерів досить обмежені.
У цій ситуації у Зеленського залишається два виходи, щоб втриматися при владі.
Перший – розпочати реформи та внутрішню трасформацію країни, звільнитись від токсичного оточення і припинити війну з опозицією.
Другий – розпочати війну з внутрішнім ворогом. Він його вже намітив - це, у першу чергу, Рінат Ахметов. На цьому фоні навіть війна з Петром Порошенком відійшла на друг план.
Від того, наскільки успішною буде ця війна, залежатиме те, чи вдасться йому досидіти до кінця свого терміну. Якщо ця війна буде вдалою і вже в травні йому вдасться показати результати деолігархізації, то тоді у Зеленського є всі шанси наростити рейтинг. Український виборець у переважній більшості має патерналістське мислення і любить боротьбу з багатими, під час якої можна "отнять и поделить".
Переконаний, якщо розпочнеться повернення підприємств чи коштів до бюджету, виборці у переважній масі позитивно це оцінять.
Якщо ж ті заходи, які Зеленський запланував вже зараз виявляться невдалими, то реакція буде зворотньою. Особливо, якщо, наприклад, тому ж Ахметову вдасться дестабілізувати соціально-економічну ситуацію в країні. Наприклад, шляхом штучного банкрутування заводів, ГОКів з подальшим виведенням людей на вулиці.
Для Зеленського це може обернутися катастрофою, і до кінця не те що свого терміну, але й наступного року він може не досидіти. Бо коли на вулицю виходять кілька тисяч представників партій ЄС чи Батьківщини - це одне, а коли до Києва можуть приїхати шахтарі і працівники металургійних заводів (а це, на хвилинку, десятки тисяч голодних і злих звільнений людей) - це зовсім інший протестний електорат.
читайте такожЗеленський ще не пішов ва-банк, але ставка вже близька до показника "все або нічого"І їхні інструменти та дії будуть суттєво відрізнятися від мирних походеньок вулицями Києва активістів, ветеранів чи волонтерів. Нагадаю, свого часу саме протести шахтарів спричинили дострокові президентські вибори Кравчука у 1994 році.
У свою чергу, люди спостерігатимуть за цим - якщо вони побачать, що ця боротьба провалилася, це просто остаточно доб‘є рейтинг президента.
До того ж, у 2022 році буде кілька факторів, які можуть вплинути на протестні настрої українців. Наприклад, у разі підписання закону 5600 експерти прогнозують поширення протестних настроїв у регіонах як серед малих та середніх фермерів, так і серед власників паїв.
Бо цей законопроєкт, яким власників обкладають податком на кожний гектар, з одного боку, невеликий, але він стосується дуже багатьох селян, і більша частина селян, які, як правило, здають свій пай в оренду, отримують від агрохолдингів не гроші, а збіжжя. І тепер, коли їм доведеться заплатити 1500 гривень з кожного гектару, це їх, м’яко кажучи, розізлить.
Відповідно, це теж може стати певним тригером. І хоч пік невдоволення цим законопроектом прогнозують восени наступного року, але, можливо, усе почнеться раніше, якщо до цього почнуть докладати рук політичні опоненти Зеленського.
Віктор Таран, політолог, кандидат наук з державного управління, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
