Україна, як і весь європейський континент, вже перебуває у стані енергетичної кризи. Вона стає дедалі помітнішою з огляду на ціни, які ми спостерігаємо у платіжках, та інформацію про цінові стрибки на газовому ринку. Тому якщо літак вже увійшов у зону турбулентності, залишається лише один варіант - пройти через неї з мінімальними втратами.
Відповідно, опалювальний сезон 2021-2022 року Україна пройде більш-менш спокійно, попри безліч апокаліптичних прогнозів. А от наступний зимовий період дійсно стане серйозним випробуванням.
Оскільки навряд чи ситуація на газовому ринку і глобально, і регіонально зазнає фундаментального покращення, то ми зіштовхнемося з проблемою створення запасу газу на наступну зиму. Бо цей сезон ми багато у чому проходимо завдяки невикористаному повністю обсягу газу з попереднього сезону, який залишився у газосховищах і який ми зараз використовуємо, закупивши по імпорту невеликі обсяги газу через його високу ціну. Наступного року газ буде не менш дорогим, відповідно, знадобиться як мінімум удвічі більше грошей для того, щоб вийти на рівень наповнення газосховищ на рівні понад 18 мільярдів кубометрів. Тим більше, що після цієї зими газосховища будуть спрацьовані по максимуму, чого не було минулого сезону. А окрім того, де взяти гроші на газ, виникне ще одна проблема - де брати такі обсяги газу у разі, якщо на європейському ринку збережеться дефіцит.
Так само є і проблема з вугіллям, причому вона є не тільки у поточному сезоні, а була й у попередньому. Сподіваюся, що у 2022 році уроки двох попередніх років будуть враховані і запас буде створений належним чином. Хоча і з цим теж можливі проблеми, бо якщо збережеться висока ціна на газ, то дорогим буде і вугілля, адже його палитимуть більше з огляду на те, що це дешевше, ніж опалювати газом.
Тому 2022 рік не тільки в Україні, а у Європі, може ознаменуватися тимчасовим відкатом до вугілля внаслідок кризи на газовому ринку, що суперечитиме гучно оголошеному Єврокомісією "зеленому пакту".
І через це Україні теж буде непросто, не кажучи вже про те, як складуться справи із ринковими перетворенням. Цього сезону були віднайдені можливості для компенсації, що протирічать ринковим підходам, себто не підвищувати тарифи на газ для побутових споживачів. Але це - лише ситуативний вихід зі становища, бо якщо газ дорожчатиме, то державна компанія, яка продаватиме його собі у збиток, просто не витримає цього навантаження, і їй зрештою доведеться повертатися до ринкового ціноутворення. Тож якщо Нафтогаз купуватиме дорогий газ, то і продавати його доведеться дорого (але, зрозуміло, що це викличе великі соціальні збурення).
Щоб цього уникнути, потрібно десь брати гроші на адресну допомогу (субсидії). Варіантів для цього лише два:
- Зовнішні запозичення, але це означатиме зростання боргового навантаження;
- Податкове навантаження, яке так само викликатиме невдоволення - це ми вже бачимо по тих законах, які зараз ухвалює Верховна Рада.
Тому 2022 рік обіцяє бути турбулентним. Бо визначатиме ціну не Нафтогаз. І якщо на Банковій вже пішли по лінії популізму, то там і далі рухатимуться у тому ж напрямку. Тому не виключено, що Нафтогаз змусять підписати новий меморандум, однак тоді доведеться вирішувати питання із його субсидуванням із державного бюджету на закупівлю газу, бо інакше Нафтогаз збанкрутує.
Особливо, у випадку запуску Росією "Північного потоку-2" і зупинки транзиту газу через Україну - тоді підвищення тарифів буде неминучим. Звісно, можна ухвалювати популістські рішення і закони, але ці антиекономічні рішення не змінять природу економіки. Якщо спробувати їх переламати - отримаємо варіант Венесуели.
І якщо б зараз не вдавалися б до популізму, то наступного року тарифний стрибок був би менш відчутним, бо майбутнє можливе підвищення битиме не лише по гаманцю українців, а й витягуватиме гроші з кишень платників податків.
читайте такожГаз по 17 і електрика по 2,5 гривні: що буде з тарифами у 2022 роціМожна скільки завгодно тицяти пальцем в небо, переконуючи, що газопровід не працюватиме чи навпаки - дати початку його роботи тут не важливі. Гарна новина для України у тому, що ПП-2 досі перебуває у зоні невизначеності, і зміна уряду у Німеччині призвела до зміщення акцентів. Але так чи інакше, Росія продовжує докладати зусиль разом зі своїми лобістами у Європі для запуску газопроводу в експлуатацію у найближчі місяці, що може бути подане як "порятунок" Європи від холоду.
Тож сподіваючись на краще, Україні варто готуватися до найгіршого сценарію. Росіяни, безперечно, можуть піти шляхом припинення транзиту через Україну, але вони можуть сплачувати за контрактний обсяг, що теж відповідатиме російській політиці осушення газового ринку Європи, аби тримати максимально високі ціни.
А в умовах домінування Газпрому, розрахунок на те, що Європі нема куди подітися, адже інші постачальники - Норвегія та Алжир - фізично не зможуть забезпечити потреб. І для України ситуація буде ще більш ускладнена, однак не безнадійна. Бо така політика Газпрому вже породила певну (хоча й недостатню) реакцію з боку ЄС, і якщо Газпром продовжить свої дії, то уже наступного року він може зіштовхнутися з проблемами на кшталт розслідування його діяльності та численних дочірніх компаній на предмет відповідності законодавству.
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт з питань енергетики, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
