Навіщо Байден грає в нову Карибську кризу з Україною

Після жахливого провалу в Афганістані, Байден має слабкі карти у зовнішній політиці. І цими картами його луплять республіканці.

Джо Байден
Байден грає в нову Карибську кризу / Фото Reuters

Пізно 27 січня ввечері з'явилася інформація про суть телефонної розмови Зеленського і Байдена. Інформація пролилася в американські ЗМІ, що одразу призвело до скандалу. Хоча український МЗС вже виступив зі спростуванням цієї інформації, я зі своїх джерел в ОП й уряді України можу підтвердити, що протягом останніх двох місяців розмови в подібній тональності між Києвом і Вашингтоном йдуть постійно.

"Відразу після розмови в ефір CNN вийшов репортер Метью Ченс з Києва - з цитатами від "українського чиновника" (ім'я джерела CNN не розкриває) про те, що розмова "пройшла недобре", а Байден чітко заявив Зеленському, вторгнення Росії в Україну "практично безсумнівне", і що буде захоплений Київ. Причому Зеленський, за словами репортера, не погодився з оцінками американського візаві про невідворотність російської атаки і про "рівень ризику", і навіть - про це вже говорилося не в сюжеті, а в тексті новини - порадив Байдену "заспокоїтися", бо заяви про війну шкодять українській економіці", - пише журналістка Тетяна Висоцька.

Після цього Білий дім вийшов зі спростуванням.

"Мовляв, Байден повторив те, що неодноразово говорив публічно в останні місяці: що є небезпека російського вторгнення в лютому. "Повідомлення про щось інше неправдиві", - уточнила прессекретарка Білого дому. CNN навіть видалило свій початковий твіт з відео - але потім повернуло відео назад із застереженнями, а також був видалений пост кореспондента CNN з Білого дому Наташі Бертран, де є скріншоти з проханням Зе до Байдена "заспокоїтися", - продовжила журналістка.

Тепер республіканці вимагають оприлюднити стенограму розмови Байдена і Зеленського.

Так от, я впевнений, що це все чиста правда, яка підтверджує логіку гри Байдена навколо України, яку я в своїх матеріал позначив вже неодноразово.

У що грає Байден з Україною?

читайте такожУкраїну ставлять перед вибором, але люфт для маневру ще єБайден грає в нову Карибську кризу, з якої він повинен вийти грандіозним переможцем. Після жахливого провалу в Афганістані, Байден має слабкі карти у зовнішній політиці. І цими картами його луплять республіканці. Восени в США будуть проміжні вибори в Конгрес, які за всіма рейтингами виграють республіканці. Очікується, що демократи втратять контроль над обома палатами Конгресу. Далі Байдену доведеться зовсім несолодко. Тому американському президенту дуже потрібні переконливі аргументи у вигляді успіхів до моменту проміжних виборів.

Тому в дусі легендарного фільму "Хвіст крутить собакою" Байден почав інформаційне накачування "російського вторгнення". Зливи американських спецслужб йшли один за іншим, але виникла проблема - Україна вперто не хотіла лякатися.

Я думаю, що ще влітку в Женеві Путін і Байден досягли якихось рамкових угод, які припускали канву, в якій США і Росія будуть послідовно рухатися, щоб вийти до глобальних домовленостей з архітектури безпеки в світі.

читайте такожНавіщо Байден терміново телефонував ЗеленськомуАле ключовою перешкодою на шляху реалізації цих домовленостей є Україна. У дусі Чемберлена і Даладьє, які злили у 1938 році Чехословаччину Гітлеру заради "миру в усьому світі", Байден готовий пожертвувати Україною заради того, щоб Путін зайняв нейтральну позицію в конфлікті США з Китаєм. Очевидно, що для США й особисто Байдена здача України закінчиться тим же самим, чим для Чемберлена і Великобританії закінчилася здача Чехословаччини у 1938 році. Путін, як і Гітлер, гратиме свою гру. Причому, як і у Гітлера, геополітична гра Путіна пов'язана з реваншем – тобто повною ревізією глобальної архітектури безпеки після розвалу СРСР.

Путін поводиться так, ніби СРСР повстав з попелу, тому нахабно вимагає від США поступок у дусі зовнішньої політики Брежнєва-Громико. Путін розуміє, що у нього унікальний шанс саме сьогодні, коли Байден слабкий і через рік ситуація може істотно погіршитися для Росії за підсумками проміжних виборів до Конгресу. Тому він намагається реалізувати свою перевагу в цей конкретний момент.

Давайте подивимося на ситуацію чисто аналітично. Припустимо, що ви Байден і Путін і розумієте, що ваші домовленості безпосередньо залежать від позиції України. Для Байдена Україна - це задній двір Росії, тому поступка по ній не виглядає критичною. Схоже, Байден припускає, що навіть у разі реалізації Мінська-2 у США залишиться достатньо інструментів впливу на Україну.

Десь в такій же логіці розмірковував і Чемберлен, коли думав, що поступка Судетської області Гітлеру дозволить зберегти мир в Європі. Однак насправді через пів року Гітлер вже ділив разом з Угорщиною залишки Чехословаччини, на уламках якої виникли маріонеткова Словацька держава і протекторат Богемії і Моравії. Цей ляпас від Гітлера остаточно переконав Францію і Великобританію в тому, що Німеччина піде далі, тому вони підтвердили союзницькі зобов'язання Польщі. Яка через рік після Мюнхена 1938 відмовилася поступатися Гітлеру. Так почалася Друга світова війна.

читайте такожІдея-фікс Путіна: навіщо в Кремлі вирішили визнати "ЛДНР"Так от. Сьогодні Зеленський вперто відмовляється вести Україну шляхом Чехословаччини 1938 року. Український президент прекрасно розуміє, що реалізація Мінська-2 закінчиться особисто для нього плачевно.

Мінські угоди були прописані Порошенку настільки бездарно з точки зору інтересів України, що їх реалізація призведе до того, що Росія отримує прямий інструмент втручання у справи України. Мінськ-2 - це блокуючий пакет в руках Путіна, який дозволить накладати обмеження на внутрішню і зовнішню політику України, використовуючи зміни до Конституції, яких він домагається. Ба більше: 800 000 паспортів Росії, які були роздані в "ЛНР" і "ДНР" дають Росії можливість постійно втручатися в справи України під приводом "захисту прав співвітчизників". Тобто, Порошенко, підписавши Мінськ-2, поклав Україну на блюдечко з блакитною облямівкою, а реалізація угод запустить процес поглиблення кризи в Україні і перетворення її на величезну Боснію і Герцеговину. Потім піде поглиблення внутрішньої кризи, яка закінчиться колапсом державності, громадянською війною і введенням миротворчого контингенту Росії під приводом "наведення порядку". Ця модель була готова ще у 2014 році, але провалилася через боягузтво Януковича, який втік з України і зірвав план Путіна з наведення порядку.

Тепер давайте подивимося на ситуацію української кризи в логіці фактів.

Восени 2021 року Росія починає повільно розгортати угруповання біля кордонів України. У листопаді американські спецслужби починають робити вкидання про те, що Путін ось-ось нападе. Ці вкидання йдуть через американські та німецькі ЗМІ. Паралельно в Європі розгортається енергетична криза, яка дуже боляче б'є по Україні. Росія обмежує постачання енергетичного вугілля в Україну і забороняє його транзит з Казахстану. Одночасно Росія зменшує транзит газу через ГТС України. Змушує Україну витрачати більше свого газу на те, щоб підтримувати необхідний тиск у своїй ГТС. Своєю чергою, це обмежує її можливості використовувати накопичений газ у сховищах на опалення та вироблення електроенергії на теплоелектростанціях, оскільки на складах недостатньо вугілля. На європейському ринку ціни на газ на спотовому ринку досягають 2000 доларів. Це завдає величезного удару по європейських економіках, але Україна починає просто задихатися, оскільки її ресурсні можливості більш обмежені. Однак, американські компанії як і раніше везуть скраплений газ в Азію, ігноруючи Європу. Тільки в другій половині грудня 2021 року американці перекидають 30 газовозів в Європу, що відразу збиває ціни на спотовому ринку Європи. Складається враження, що американці спеціально вичікували, щоб ситуація стала занадто гарячою, а демонстрація їх зусиль занадто ефектною.

читайте такожЧому великої війни найближчим часом не будеУ другій половині грудня напруження ще більше збільшується. Путін пред'являє ультиматум США і вимагає переглянути архітектуру безпеки в Європі. Путін відкрито погрожує США, якщо ті не підуть на поступки. Через два тижні в Женеві заступник голови МЗС РФ Сергій Рябков розповідає делегації США, що ситуацію потрібно відкотити на рівень 1997 року і прибрати важке озброєння зі східноєвропейських країн НАТО. Накопичення російських військ біля кордонів триває, а Байден робить заяву, що НАТО не має зобов'язань захищати Україну. США, Великобританія, країни Балтії починають передавати Україні протитанкові ракети, "Стінгери" та інші види легкого озброєння. До речі, таким ходом Байден вибив ґрунт з-під ніг республіканців, що демократи боялися передати Україні озброєння, як було у 2014-2015 роках за Обами. З України починає тікати іноземний капітал, а курс долара починає підвищуватися. Ще у грудні українська влада кулуарно попросила американців зменшити інформаційний накат щодо вторгнення Росії, але адміністрація Байдена продовжувала атакувати загрозливими заявами про вторгнення Росії. За моєю інформацією, Вашингтон обіцяє знизити напруження медійної кампанії ближче до кінця лютого. До речі, я б ще не виключав, що таким чином Білий дім вирішив трохи зіпсувати китайцям ефект від Олімпіади, яка зовсім скоро почнеться.

Тому логіка залякування України адміністрацією Байдена дивна, якщо дивитися на неї з точки зору подальших дій Вашингтона. Ну, ок, ви говорите, що Путін нападе на Україну, але при цьому ви говорите, що захищати Україну не будете і введете якісь санкції, які поки самі не визначили. У чому тоді загроза для Путіна? Чи зупинить його невиразна непублічна загроза? Чи це письмові погрози, які адміністрація Байдена просила Росію не оприлюднювати?

Погодьтеся, такі дії Байдена безумовно не розв'язують проблему зняття загрози вторгнення Росії в Україну.

Однак, якщо подивитися на інформаційну кампанію Байдена в ширшому контексті, то все стане на свої місця.

Загрозливі попередження Байдена і його адміністрації про вторгнення Росії в Україну адресовані не тільки Зеленському з приводу Мінська-2, який відмовився лякатися, але і Європі, яка, якраз, лякається на раз-два.

Нагнітання жаху навколо України вирішує кілька стратегічних завдань США (тактичні завдання самого Байдена і демократів ми розглянули вже вище).

По-перше, залякування Європи Путіним актуалізує потребу у відродженні НАТО. Коли СРСР розвалився, то багато європейських країн припинили дивитися на НАТО як необхідний інструмент. Відповідно, відмовлялися вкладати необхідні ресурси в безпеку. Воскресіння Росії як серйозної загрози для Європи відновлює потребу в НАТО.

читайте такожЧого не врахував Путін, коли почав погрожувати Україні війноюПо-друге, це створює додаткові інструменти тиску США на Німеччину. Німеччина традиційно тяжіє до континентальної гри. В останні роки дрейф Берліна в бік Китаю і Росії стає все більш явним. Товарообіг Китаю і Німеччини наблизився до 250 млрд доларів на рік. Не дивно, що в конфлікті США з Китаєм з приводу Huawei Берлін зайняв жорстку позицію, що не має наміру згортати співпрацю з КНР у сфері телекомунікацій. Це ж стосується і Росії. Путін робить ставку на розвал Євросоюзу, щоб повернути на авансцену концерт великих європейських держав, як це було після наполеонівських воєн. Тоді архітектура безпеки була сформульована на Віденському конгресі

У 1815 році майже на ціле століття визначила архітектуру безпеки Європи. Росії простіше домовитися з великими державами, перш за все Німеччиною і Францією, щоб просувати свої інтереси в Європі, ніж мучитися з Євросоюзом, де маленькі держави мають інструменти захисту своїх інтересів. Тому Кремль розхитує ЄС.

У цій ситуації Вашингтону важливо утримати Німеччину в євроатлантичному таборі. А погрози Путіна дають Вашингтону хороші аргументи для тиску на німецьку еліту. По суті, вони зміцнюють позиції в Німеччині прихильників союзу Німеччини з США.

По-третє, погрози Путіна почати новий переділ Європи актуалізують питання енергетичної безпеки ЄС. Обмеження поставок газу Росією в ЄС на тлі енергетичної кризи плюс загроза вторгнення в Україну дає американцям карт-бланш на те, щоб грати більш активну роль в енергетиці. Не випадково на тлі загострення відносин з Росією адміністрація Байдена почала переговори з Катаром щодо поставок скрапленого газу в Європу. Австралія вже виступила з пропозиціями почати постачання газу в Європу. Нарешті, самі США зацікавлені зайти на європейський ринок газу зі своїм скрапленим газом. Агресивна політика Путіна на європейському театрі дають США додаткові аргументи в просуванні своїх інтересів в Європі.

Висновки:

Як я писав трохи вище, інформаційна війна США щодо України нагадує фільм "Хвіст крутить собакою". Внутрішньополітичний контекст США вимагає від Байдена демонстрації легких перемог. Логіка дій адміністрації Байдена вказує на те, що Білий дім свідомо розпалює в інформаційному полі нову Карибську кризу-2. Його "героїчне" гасіння по ідеї має дати Байдену внутрішньополітичні бонуси напередодні проміжних виборів до Конгресу 8 листопада 2022 року.

читайте такожЯк Байден умовлятиме Україну відмовитися від частини територіїПри цьому інтереси України адміністрація Байдена розглядає як другорядні, якими можна знехтувати заради стратегічних цілей США.

Стратегічні цілі США на світовій арені лежать в логіці протидії Китаю. В рамках цієї геополітичної гри Росія важлива для Вашингтона. Хоча б як нейтральний спостерігач. Німецький віцеадмірал Ка-Ахім Шенбах, який був звільнений після одкровень в Індії щодо відносин з Росією, необхідності поваги Путіна і неповернення Криму, сказав правду. Адже дуже багато представників європейської та американської еліти мислять так само.

Тому Байден готовий піти на угоду США і Росії в дусі пакту Молотова-Ріббентропа. Тим більше, що у 1972 році Ніксон і Мао Цзедун вже робили подібний кульбіт в трикутнику США-Китай-СРСР. Тепер змінився баланс сил в рамках цього трикутника, і Росія опинилася в ролі Джокера, який може хитнутися як у бік Китаю, так і США. Для Путіна важлива повага, тобто визнання з боку США статусу Росії як рівноцінного гравця на світовій арені. США важливо оточення Китаю системою регіональних союзів, який зменшить глобальні амбіції Пекіна. Пекіну важливо не допустити глобальної ізоляції Китаю і забезпечити стабільність роботи економіки і доступ на світовий ринок. При цьому Китаю критично важливо повернути Тайвань, щоб завершити зібрання земель, втрачених у XIX–XX століттях.

У цьому плані, хоча для США втрата України не критична, але українська криза може запустити критичні процеси, які матимуть глобальні наслідки для всієї світової архітектури безпеки.

Якщо угода США і Росії провалиться, а Путін зважиться на широкомасштабне вторгнення в Україну, то Вашингтон може дуже навіть виграти від такого сценарію. Адже тоді американці за допомогою України будуть робити те, що Росія сьогодні робить щодо України за допомогою ОРДЛО. Тобто вимотує ресурсно, щоб через ослаблення економіки досягти колапсу державності, який сформує сильніші позиції в регіоні.

Україна не може забрати ОРДЛО, бо Росія має величезні ресурси, щоб не допустити остаточної перемоги України військовим шляхом.

Так само Росія не може забрати Україну без згоди США і їх союзників в Європі, бо ресурси заходу набагато більші, ніж у Росії, щоб не допустити її остаточної перемоги.

Це дуже проста схема і всі маневри Путіна досить легко читаються. Оскільки вони дзеркально вже відпрацьовані на ОРДЛО.

Тому Україні треба розв'язатися з ОРДЛО, щоб припинити сприймати шантаж Путіна. Україна не може повернути окуповані території Донбасу через Мінськ-2 без втрати суб'єктності. Імплементація положень Мінська-2 до Конституції України встановить контроль Росії над внутрішньою і зовнішньою політикою України. Як мінімум, дасть Росії блокуючий пакет. І Україна на довгі роки, якщо не десятиліття буде приречена стагнувати як Боснія і Герцеговина Східної Європи.

Тому потрібно підтримати Зеленського в намірі не імплементувати Мінськ-2. Якщо Путін зважиться на велику війну з Україною, то Захід буде зобов'язаний підтримувати Україну, оскільки перемога Путіна знищить всю архітектуру безпеки в регіоні. Поразка України завдасть потужного удару по міжнародних позиціях США, оскільки стане аргументом для країн, що вагаються, що Вашингтон не здатний виконувати свої зобов'язання і не може захищати своїх союзників у критичні моменти. Я навіть не кажу про те, що знищення суверенітету України буде катастрофічним ударом по системі нерозповсюдження ядерної зброї. Крім того, персонально для Байдена і демократів США колапс України буде найпотужнішим ударом у протистоянні з республіканцями, яке напевно призведе до втрати контролю не тільки над обома палатами Конгресу, але і на президентських виборах.

Все це повинна Україна говорити Вашингтону. Ми не зобов'язані здійснювати самогубство української держави заради тактичних ходів Байдена.

Альтернатива? Україні необхідно розв'язатися від Мінська-2. Україна повинна заявити, що не має наміру вирішувати питання ОРДЛО військовим шляхом. Далі внести до Конституції положення про те, що ОРДЛО може бути повернуто до складу України, коли визріють відповідні міжнародні умови. Саме так діяла ФРН щодо НДР. Чому Україна не може чинити точно так само? В рамках такої логіки Україна може відновити повноцінні економічні відносини з "ЛНР" і "ДНР". Коротко кажучи, Україні нікуди поспішати з ОРДЛО. Росія не може змусити Україну забрати окуповану територію на своїх умовах. Росія може навіть анексувати "ЛНР" і "ДНР", визнати їх як незалежну державу, але для України ці сценарії звучать краще, ніж повернення ОРДЛО на умовах Росії.

читайте такожПоставки зброї в Україну: схема вибудуванаКрім того, після того, як Україна вже кілька разів отримала від США і європейських країн відповідь, що найближчим часом їй не мають наміру надавати статус члена НАТО, то абсолютно очевидно, що Києву немає сенсу педалювати цю тему. Якщо США і Європа не готові сьогодні приймати Україну в НАТО, то Україні немає ніякого сенсу драконити Росію цією темою.

Треба заявити про нейтральний статус України на найближчі 20 років з правом пролонгації. І щоб цей статус підтвердили всі великі держави і дали гарантії безпеки України. Наприклад, у такому форматі, як перед Першою світовою війною мала Бельгія від Великої Британії. Якщо Росія відмовиться і від такої схеми, то Україна повинна просто прийняти той факт, що вона завжди буде боротися за своє існування. Як Ізраїль бореться з 1948 року. Доведеться радикально зміцнювати свій ВПК, вибудовувати систему двосторонніх союзів і т.д. Росія просто не залишить інших варіантів.

У будь-якому разі, українці повинні зрозуміти, що кінцеве рішення з приводу нашої долі ухвалюватимемо ми самі. Якщо Україну змушуватимуть імплементувати Мінськ-2 до Конституції України, то конкретні народні депутати будуть натискати кнопки в залі Верховної Ради. Офіс президента і сам Зеленський також не підуть від відповідальності, якщо здригнуться під напором Заходу і Росії.

Сьогодні Україна стоїть перед простим і водночас дуже складним вибором - вона може обрати долю Чехословаччини 1938 року, Фінляндії 1945 року, Австрії 1955 року, Південної Кореї 1950 чи Ізраїлю 1948 року. Будь-який вибір визначить нашу долю на десятиліття вперед. Саме сьогодні вирішується питання - чи стала Україна зрілою нацією або приречена і далі бути будівельним матеріалом для імперій.

Реклама
Підтримайте Главред

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти