Навіщо у Кремлі випустили Путіна махати папірцями та ганьбитися

У той час, коли в Москві викликали через штучний інтелект дух Жириновського, щоб дізнатися, як їм жити, до Києва приїхала делегація від семи африканських країн з планом "треба просто перестати стріляти". Африканців не стали звинувачувати в плагіаті, а відправили в бомбосховище через черговий ракетний обстріл Києва. На наступний день вони виїхали в Свято-Ленінград, де їх чекав Путін зі стамбульським "меморандумом" в руках.

Лавров два місяці до червня 2022 р. стримано нив про те, що в березні на переговорах у Стамбулі делегацію від його відомства розвели, але з часом це ниття припинив. Тепер на зміну йому за цю тему несподівано взявся Путін і 17 червня став скаржитися президенту Федерації Союз Коморських островів на українців, які нібито розвели його рік тому як останнього лоха – пообіцяли віддати 18-20% своєї території, роззброїтися і в НАТО не вступати, але нічого з цього не зробили.

Вельми комічно, що расейская федерація, найбільша держава світу, що володіє ядерною зброєю і місцем в Радбезі ООН, скаржиться маленькій Коморській Федерації на те, що трошки отримала по руках від України і просить собі гарантій безпеки. Кремль, усвідомлюючи, що такі скарги – погана реклама його імперіалізму, рік не дозволяв лаврову виступити з ними повномасштабно, але зараз чомусь різко передумав. Причому настільки рішуче передумав, що відправив ганьбитися з цим не лаврова, а путіна. Тобто, підняв планку собі до максимуму.

Є й інший аспект. Після того, як РФ в 2014 р. порушила Будапештський договір або меморандум, як його з тих пір стали називати, щоб довести: є договори, які можна порушувати, подібні скарги Москви на Україну не можна брати до уваги. Обговорювати їх всерйоз можуть тільки пропагандисти рашизму з "Раші тудей" або юристи, які нудьгують без клієнтів. Але справжнім юристам це не дозволяє їхня професійна гордість, оскільки ні Москва, ні Київ поки не опублікували текст цього Стамбульського Меморандуму, договору, комюніке, угоди, трактату або як його ще можна назвати. При відсутності тексту для юристів, і не тільки їх, немає і об'єкта для обговорення.

Тому, з практичної та юридичної сторони цей демарш Путіна з маханням текстом перед африканською делегацією з її мирним планом був безглуздим і принизливим для Кремля. Цей демарш може дати Кремлю лише якийсь короткочасний пропагандистський і новинний ефект. Значення пропагандистського ефекту буде вкрай слабким через те, що у 2014 р. РФ порушила не тільки Будапештський меморандум, але також договорів про дружбу та інше з Україною, першу Мінську угоду, договір про оренду військово-морської бази в Криму, договір про користування Азовським морем і ще кілька сотень різних договорів. Верховна Рада та її юридичні служби навіть після вторгнення 24 лютого продовжували анулювати десятки таких договорів про співпрацю з РФ у найрізноманітніших сферах.

Тому пропагандистський ефект від скарги Путіна, що з Україною не можна укладати ніякі договори, оскільки вона нібито всі їх не виконує, буде близький до нуля. У тій же Африці всі добре знають ціну договорів з примусу, а расейському народові все одно, виконує Україна договори або не виконує. Расейському народові, як Кремль вкаже, то так і є, аби не було війни, а з українців що взяти, вони ж нацисти, сатаністи і ще хтось нехороший.

У Кремлі теж повинні розуміти, що пропагандистський ефект від демаршу Путіна буде рівний нулю. В ефект від появи Путіна в амплуа викривача зради в Україні могли в Кремлі вірити тільки найтупіші. Дивно, що Путін не поскаржився делегації з Африки, що Банкова хоче відсторонити Залужного від командування військами і відправити в глибини Міноборони для організації закупівель.

Тому єдиною причиною, по якій Кремль влаштував настільки безглуздий демарш був візит делегації з Африки. Можна сказати, після 2014 р. Москва остаточно догралася в "світ втомився від України". Настільки втомився, що російсько-українську війну вже обговорюють на Коморських островах і в інших державах Африки. Причому так активно обговорюють, що пропонують свої варіанти припинення агресії РФ. Демарш Путіна з папірцями – це жест розгубленості Кремля, де вже не знають, як реагувати на потік заяв і планів про припинення імперської агресії РФ проти України.

Рекомендуємо:

Погані новини для Путіна: Китай не постачатиме Росії зброю

За фактом - це початок розвалу проєкту з Ялтою-2, який Кремль просував з кінця 2014 р. РФ хотіла, як в 1945 р., організувати в окупованій нею Ялті зустріч "великих держав" і розділити на ній мінімум Україну, а максимум Сирію, Лівію, Південний Кавказ, і ще когось, якщо вийде. Серед "великих" Москва спочатку бачила себе і США, потім чотирьох постійних членів Радбезу ООН, і, можливо, Туреччину. Тепер на авансцену, на подив Москви, вийшли Коморські острови, Замбія, Єгипет, Конго, Сенегал, Уганда і ПАР. Список можна доповнити не тільки державами Африки, але також Азії, Латинської Америки та Океанії. Австралія і Федеративні Штати Мікронезії, Нова Зеландія, Папуа – Нова Гвінея І Фіджі ще не виступали зі своїми планами припинення агресії Москви. Не виступила з ним і Індія, на відміну від Бразилії та Мексики. Гватемала і Гондурас теж не сказали ще своє вагоме слово. Бангладеш і Японія, число жителів яких не менше, ніж в РФ, поки теж не виступають зі своїми мирними планами. Притому, що у Японії давно є план мирного договору з РФ. За давньою традицією Москві слід дізнатися також думку Монголії.

В результаті проєкт з міжсобойчиком типу Ялта-2 несподівано для Москви починає все більше перетворюватися на засідання Генасамблеї ООН, чого кремлівцям зовсім не хочеться. Такої еволюції свого власного проєкту в Кремлі явно не планували і тепер самі не знають, як на це реагувати. Тому випустили Путіна помахати папірцями. Але не збираються їх публікувати, бо це буде дискредитацією всіх наративів Кремля про Україну. З цієї ж причини Кремль не став публікувати і "дорожню карту", яку делегація від Африки доклала в якості конкретних і послідовних дій до свого плану з десяти пунктів. Занадто вона незручна для Москви, на відміну від чисто декларативних пунктів плану, проти яких важко щось заперечити. Схоже, в Москві настає криза переговорного жанру в добавок до інших криз.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред