Час від часу в Україні спалахують резонансні скандали - деякі народні обранці (як народні депутати України, так і депутати місцевих рад) періодично опиняються закордоном за дивних обставин. З точки зору широкого загалу такі історії виглядають як банальна втеча. Відповідно, першою думкою щодо покарання є позбавлення депутатського мандату - як мінімум.
Але позбавлення мандату народного депутата чітко врегульовано Конституцією України (і вносити зміни під час воєнного часу немає можливості). Відповідно до ст. 81 Основного Закону достроково повноваження нардепа припиняються у разі:
1) складення повноважень за його особистою заявою;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
4) припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України;
5) якщо протягом 20 днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;
6) невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції;
7) його смерті.
Рішення про дострокове припинення повноважень нардепа у випадках, передбачених пунктами 1 і 4, приймається Верховною Радою України, а у випадку, передбаченому пунктом 5 - судом.
Якщо є обвинувальний вирок щодо нардепа, то його повноваження припиняються з дня набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, якщо у парламенту не буде фактів припинення громадянства свого колеги або його переїзду на постійне проживання закордон, то залишається або чекати на особисту заяву втікача, або на обвинувальний вирок щодо такої особи (якщо взагалі є кримінальна справа).
Із позбавленням мандатів депутатів місцевих рад дещо простіше – цей процес визначається ст. 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", а не Конституцією. Повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі:
1) його відкликання за народною ініціативою у встановленому порядку;
3) припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;
4) обрання або призначення його на посаду, зайняття якої згідно з Конституцією України і законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень;
5) обрання його депутатом іншої місцевої ради;
6) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
7) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі, або набрання законної сили рішенням суду, яким його притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, та застосовано покарання або накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
7-1) набрання законної сили рішенням суду про визнання його активів чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених ст. 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;
8) його смерті.
Також в цьому ж законі визначається, що повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково також за рішенням відповідної ради у зв'язку:
1) з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі;
2) з особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень;
3) з несплатою аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.
За народною ініціативою місцевого депутата можна відкликати з таких причин (ст. 37 Закону "Про статус депутатів місцевих рад"):
1) порушення депутатом місцевої ради положень Конституції України і законів України, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили;
2) пропуск депутатом місцевої ради протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин обов’язків депутата місцевої ради у виборчому окрузі;
3) невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням передвиборної програми місцевої організації політичної партії, від якої його обрано депутатом, чи програмі політичної партії, від місцевої організації якої його обрано;
4) невиконання депутатом місцевої ради зобов’язань звітувати перед виборцями та проводити зустрічі з ними;
5) невходження депутата, обраного в багатомандатному виборчому окрузі, до фракції місцевої організації партії, за виборчим списком якої він обраний, або припинення членства депутата місцевої ради у фракції.
Таким чином, щодо депутатів місцевих рад, ми бачимо основні причини позбавлення мандату: власне бажання, переїзд на постійне місце проживання закордон, втрата громадянства і наявність обвинувального вироку, додатково – місцеве населення може ініціювати процедуру позбавлення мандату. Враховуючи той факт, що досі особи, які мають проблеми із законом, намагаються втекти закордон, то залишається або доводити наміри жити там постійно, або чекати на обвинувальний вирок. Або – дочекатись позбавлення громадянства.
Позбавлення громадянства чи його припинення
Втрата громадянства України посадовцями, які мають мандати місцевих рад або Верховної Ради, тягне за собою і позбавлення цих мандатів.
В різний час позбавлені українського громадянства були такі особи: Міхеїл Саакашвілі, Андрій Артеменко (нардеп VIII скликання, який якраз втратив мандат після того, як Указом громадянство було припинено) Вадим Альперін, Дмитро Табачник, Віталій Захарченко, Андрій Клюєв, Олександр Якименко, Олександр Клименко.
Більшість з них (окрім Міхеїла Саакашвілі – його позбавляли нібито за неправдиві дані подані для отримання українського громадянства і громадянство йому повернули) мали ще якесь громадянство, окрім українського. Тобто люди не становились апатридами – особами без взагалі будь-якого громадянства. І відповідно мова йшла не про позбавлення громадянства, а саме – про його припинення.
Суто юридичне питання Конституція України пояснює так: у нас є єдине громадянство (ст. 4), громадянин України не може бути позбавлений громадянства (ст. 25), навіть через вчинення злочинів чи інших якихось несхвальних суспільством дій. Проте громадянство може бути припиненим (ст. 106 Конституції). Закон України "Про громадянство України" уточнює, що громадянство України припиняється (ст. 17):
1) внаслідок виходу з громадянства України;
2) внаслідок втрати громадянства України;
3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Стаття 19 цього Закону серед інших підстав для втрати громадянства України називає добровільне набуття громадянства іншої держави. Тобто є логічна структура: є в депутата декілька громадянств, його позбавляють українського, а слідом – можна позбавити і мандата. Що і відбулось із паном Артеменко, надалі він не зміг переконати суд в тому, що його українське громадянство припинили незаконно.
Цікавим аспектом є те, що особа самостійно ініціювати вихід з громадянства України (ст. 18 Закону) не може, якщо цій особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили і підлягає виконанню.
І тут цікавим постає питання екстрадиції.
Екстрадиція
Останнім часом питання екстрадиції почали знову активно з’являтись в новинах. Нагадаю, що процедура екстрадиції полягає в арешті особи та її передачі з однієї країни до іншої за обґрунтованим запитом, екстрадиція стосується або засуджених, або обвинувачених у скоєнні злочину.
Найвідомішою особою, яку повернули Україні нещодавно, напевно можна назвати Анатолія Войцеховського відомого недобудовами і довгобудами по Києву, хоча наразі спостерігається загальне пожвавлення процесів екстрадиції. Якщо спочатку повномасштабного вторгнення були перестороги, щодо безпеки на території України і умов утримання, то тепер Мін’юст із законодавцями зробили все можливе, що виправити ситуацію.
Наприкінці 2023 року був прийнятий Закон № 3480-IX, яким для екстрадованих осіб встановлений перелік колоній з умовами, які відповідають європейським. Таким чином формальних перепон для екстрадиції вже немає і є всі підстави очікувати на подальшу активізацію цього процесу.
Антон Пинзар
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
