У війні Росії проти України, яка триває вже майже місяць, явно виник ефект "зависання". Російський "бліцкриг" зірвався, не вдалося захопити Київ та інші великі міста України, не вийшло примусити українське керівництво до капітуляції і поміняти владу в Україні, поставивши проросійських маріонеток.
Дуже помітно, що Росії не вистачає сил і ресурсів для переможного завершення цієї війни (у тому числі через масштабні економічні санкції проти Росії, а також через прорахунки з плануванням цієї військової операції).
Російським солдатам ще не вистачає і мотивації в цій війні (адже воювати доводиться не з міфічними "нацистами", а, по суті, начебто з братнім народом, як раніше стверджувала російська пропаганда). Зате з мотивацією все гаразд в українців, які відчайдушно борються за свою країну і проти ворожого вторгнення. І це головний фактор, який не дає Росії перемогти в цій війні.
читайте такожЧому війна з Україною для Росії в будь-якому випадку закінчиться катастрофою
Для нас це народна війна, війна за виживання країни і цілого народу. Але, на жаль, українській армії ще більше не вистачає сил і ресурсів для того, щоб перейти від ефективної оборони до успішного контрнаступу. При всіх нинішніх проблемах Росії її армія має перевагу і в чисельності, і в озброєнні (особливо в повітрі), і в можливості поповнювати ресурси, витрачені на війну. У нас же зруйнована значна частина країни, її економіки та інфраструктури, особливо військової. І поповнювати гострий дефіцит ресурсів ми можемо переважно за рахунок підтримки наших партнерів, якої поки що недостатньо.
Рівновага, що виникла на полі бою, може затягнутися, але не може бути вічною. Звідси і різні прогнозні оцінки про те, як може діяти Росія далі. Може бути і нова спроба штурму Києва (після накопичення ресурсів для такої атаки), але можлива зміна військової стратегії з перемиканням на спробу окупації східних і південних регіонів України, зокрема для того, щоб відрізати Україну від Азовського і Чорного морів (про такий сценарій деякі російські джерела говорили ще до війни). Війна може перейти і в позиційний формат (як це сталося з війною на Донбасі в 2015 році). При цьому Росія продовжить методично руйнувати нашу країну за допомогою ракетних обстрілів і авіаційних бомбардувань. У разі такого сценарію для України критично зросте потреба у створенні сучасної системи ППО та протиракетної оборони. І вирішити цю проблему ми можемо тільки за активної підтримки наших партнерів.
читайте такожЧому палацовий переворот не зупинить війну Росії
Саме "зависання" війни породило активізацію переговорного процесу. У Кремля не вийшло перемогти Україну на полі бою, тому він намагається дотиснути нас (хоча б частково) під час переговорів, паралельно руйнуючи Україну бомбардуваннями і обстрілами, впливаючи тим самим і на переговорний процес. Але Україна не збирається здаватися і на полі переговорів. Наше завдання на переговорах – домогтися припинення війни і виведення російських військ з України.
Чи можливий якийсь раціональний компроміс на цих переговорах? Теоретично це завжди можливо. Але на практиці у обох сторін є принципові відмінності по більшості пунктів переговорної повістки. І пошук прагматичних компромісів передбачає поступки з обох сторін.
З нашого боку вже звучать голоси: жодних поступок, війна до переможного кінця. Це був би ідеальний варіант. Але сценарій швидкої перемоги в нинішніх умовах виглядає малореалістичним. А затягування війни загрожує великими втратами і ще більшими руйнуваннями. Тому від переговорів не можна відмовлятися, але треба чітко визначитися – в яких питаннях ми готові до пошуку компромісів, а в яких ми будемо принципово непоступливими.
читайте такожБомби можуть повернутися бумерангом на голови росіян: як жителям Росії зупинити війну
Очевидно, що російська сторона вже не розглядає переговори з Україною тільки як спосіб домогтися капітуляції Києва перед Москвою. Такі наміри у них були на початку війни. А зараз вони вже готові обговорювати якісь компромісні формулювання. Якийсь прогрес є. Але поки що не схоже, що російська сторона готова до пошуку реальних компромісів для виходу з цієї війни.
Головна проблема – в Путіні. Він параноїдально зациклений на антиукраїнських комплексах і пропагандистських штампах, придуманих його ж апаратом, на горезвісних "денацифікації" і "демілітаризації". Саме антиукраїнська параноя Путіна призвела до російського вторгнення в Україну, і вона ж буде головною перешкодою в переговорах про припинення цієї війни. І якщо позиція Путіна по відношенню до війни проти України (або ситуація в російській владі) хоча б частково не зміниться, успіху в переговорах не буде.
читайте такожОстанній аргумент Кремля: чому Путін все ближче до застосування ядерної зброї
Вирішальними факторами в подальших переговорах будуть не стільки зусилля переговірників (при всій повазі до наших учасників переговорів), а стійкість України у відбитті російської агресії, готовність наших партнерів більш ефективно допомагати Україні в посиленні її оборонного потенціалу, і внутрішня соціально-економічна і політична ситуація в Росії.
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента"
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
