Вчора, до речі, на Ставці під головування українського президента вперше, мабуть, озвучили одну з найбільших наших проблем - швидкість постачання західної зброї до України. Тієї, яка уже анонсована, оголошена, і всі думають, що та "от-от" і буде в Україні.
У реальності це працює не так. У реальності існує багато перешкод на шляху між зброєю та Україною. У "цивілізованому світі" все не так просто. Це у межах "Вісі зла" Кім Чен Ин та Кін Чен Ий можуть зустрітися і за день вирішити усі питання.
У випадку "західних партнерів" України все не так просто, і перша перешкода, яку необхідно здолати, це політичний барʼєр. Тобто барʼєр уявлень про "допустимість" чи "недопустимість" тієї або іншої допомоги у протистоянні України ядерній російській імперії.
До речі, підхід "давати Україні стільки, щоб мати змогу відбивати російські наступи, але не наступати самим" озвучив ще 2014 року З. Бжезінський, якого у нас чомусь досі вважають "антиросійським яструбом". Заборону бити американською зброєю по російській території теж озвучував він 10 років тому. Як і "розуміння" того, що "росіяни не можуть визнати втрату України".
От настільки глибокі "червоні лінії". І вони досі працюють. А росіяни ще і прагнуть їх оновлювати новими і новими ядерними погрозами.
Але навіть якщо політичні обмеження не стратегічні, то вони можуть бути сформовані електоральним процесом демократичних країн, де завжди знайдеться політик, який буде закликати до "порозуміння" з цим "приємним бункерним дідом". Вони ж точно "не хочуть нічого поганого".
Якщо ж подолати будь-які політичні барʼєри, то починають працювати бюрократичні обмеження. Укладання численних контактів та все це документальне оформлення часто займає на Заході дуже багато часу.
А там треба щось виготовити, бо часто "диво-зброя", яку урочисто обіцяють західні партнери українцям, існує лише у вигляді прототипів. Треба тепер безпосередньо щось виробити, і це теж вимагає часу.
Далі у справу вступає логістика… Тож не треба дивуватися, що між "анонсом" допомоги і її надходженням може проходити дуже багато часу.
Одна проблема - ворог чомусь чекати нічого не хоче.
Хто такий Петро Олещук?
Петро Олещук - політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка. Народився в Прип'яті в 1983 році. Закінчив у 2006 році філософський факультет університету імені Шевченка. Автор понад 30 наукових праць з політології, пише my.ua.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
