Пропонований Туреччиною "зерновий коридор" з Одеси, судячи із заяв Лаврова і Чавушоглу, не має великих шансів запуститися. Занадто багато невирішених питань і занадто мало довіри. Між усіма.
Для Анкари запуск "зернового коридору" був би гарною історією для їх регіональних позицій, впливу і авторитету посередника, здатного вирішувати проблеми, що можна потім продавати заходу, РФ, Близькому Сходу і особливо Африці. Туреччина вклала величезні ресурси в гуманітарні операції в країнах Африки, в тому числі в продовольчій безпеці, щоб поліпшити там свій імідж і свої позиції на тлі ослаблення традиційних гравців - США і Франції.
Ну і попутно заробляти на цьому вивезенні гроші, цементуючи свою роль одного з ключових гарантів Чорноморського басейну, в ідеалі - без залучення західних партнерів та інших країн НАТО, щоб не порушувати баланс сил з РФ в Чорному морі і не давати іншим можливості втручатися в цю справу, особливо Греції, з якою у турків зараз загострення територіальних розбіжностей.
Росія, очевидно, вирішила зіграти в ці переговори, щоб стати в позицію "конструктивної сторони", яка готова врятувати світ від голоду, перекидаючи провину за шантаж продовольством на Україну, розповідаючи всім, через свої медіа, як Україна не погоджується на вивезення зерна, а значить сама винна в цій кризі.
Причому, не думайте, що ця пропагандистська лінія буде працювати на захід. Росію не цікавить думка Заходу з цього питання, воно вже сформовано. Росія працюватиме на аудиторії третіх країн - Африки, Близького Сходу, Південної та Центральної Азії, тієї ж Туреччини. Вони залежать від поставок, а можливість медіа-проникнення РФ там набагато вище, ніж України.
Питання надійних зернових поставок Росія обігрує в діалозі з Близьким Сходом, зокрема з аравійськими монархіями, де нещодавно з візитом двічі побував Лавров. Саудівська Аравія, ОАЕ і Ко зацікавлені у відновленні стабільних поставок з України, і в обмін на це Москва може вимагати поступок з глобальних енергетичних питань, наприклад не викидати Росію з нової потенційної угоди ОПЕК+.
Паралельно, в переговорах з Туреччиною, Росія спробує пов'язати питання вивезення українського зерна з військовою операцією Ердогана в Сирії. Мовляв, хочете отримати нашу згоду на" зерновий коридор", підіть на поступки по Сирії. Наприклад, Туреччина може зобов'язатися не атакувати окремі ділянки, важливі для РФ в північній Сирії.
читайте такожЗустріч Лаврова з Чавушоглу - про що домовилися Росія і ТуреччинаНарешті, окремо стоїть питання санкцій. Росія вимагає часткового зняття санкцій в обмін на зерно. Туреччина підтримала цю ідею. Але в ЄС і США сказали "ні". З цієї причини, Росія буде грати в довгу, сподіваючись, що чим довше буде затягуватися продовольча криза, тим поступливішими будуть країни Заходу, що побоюються соціальних вибухів в країнах Магрибу і субсахарської Африки.
І з цієї причини Росія не буде поспішати, і швидко погоджуватися на" зерновий коридор", принаймні не отримавши ніяких поступок або дивідендів, від Туреччини або когось іще.
Точно також і захід буде чекати, чекаючи, що Росія зламається першою під тиском санкцій, війни в Україні і потенційних проблем, які народжує продовольча криза і для їх позицій на тому ж Близькому Сході.
А для нас це все не самі райдужні новини, оскільки проблема вивезення зерна все ще залишається. І якщо" зерновий коридор", пропонований Туреччиною і ООН, не запрацює, тоді вже до осені це питання постане гостро, разом з питанням енергетичної безпеки, причому для всіх відразу.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
