Путін – жалюгідний плагіатор Жириновського. Прекрасно пам'ятаю передвиборчі плакати ЛДПР 1993 року: "Жириновський: я підніму Росію з колін!". Нічого не нагадує? Жир першим зрозумів, що, граючи на почутті національного приниження і прагненні до імперського реваншу, можна підкорити Росію. Саме завдяки цьому ЛДПР посіла перше місце на тоді ще демократичних виборах до Держдуми.
Путін просто скопіював мелодію дудочки крисолова, яку вперше зіграв Жириновський, і мільйони зомбованих телеслухачів пішли за ним до прірви.
Всі наративи путінської пропаганди були озвучені Жириновським ще на самому початку 90-х: ненависть і параноїдальний страх перед Заходом, ксенофобія і шовінізм, "зколінвставання" і марення "державовеличчю", радянсько-імперський реваншизм і експансіонізм, цькування лібералів і "націонал-зрадників". Навіть підкреслено брутальний, сексистський стиль у них багато в чому збігався.
читайте такожЯк колись довозроджувалася нацистська Німеччина, так довоюється і Росія
Але, якщо копнути глибше, то і Жир усе це не вигадав, а просто запозичив у фашистів і нацистів, які захопили владу, розігруючи ту ж карту національного приниження і імперського реваншу. Це вже потім Жир здав і перетворився на дрібного шахрая. А спочатку він копіював Гітлера і Муссоліні. Тільки гітлерівський дранг нах остен він замінив "останнім кидком на південь" (а Путін спробував реалізувати цю ідею в Сирії).
Гегель вважав, що історія повторюється двічі – спочатку у вигляді трагедії, потім у вигляді фарсу.
У Росії "особливий шлях", тут, за звичаєм, все навпаки. У пострадянську Росію фашизм спочатку прийшов у фарсовому вигляді Жириновського, а потім, уже разом із Путіним – як трагедія світового масштабу.
Фарс закінчився, трагедія триває.
Ігор Ейдман, соціолог, публіцист, автор книги "Система Путіна"
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
