Наприкінці лютого-на початку березня завершилася перша умовна фаза війни. На цей період у росіян і західних партнерів були очікування (що Україна паде). Очікування не виправдалися.
Почалася друга умовна фаза "до 9 травня", коли були сформульовані нові очікування: Росія доб'ється якогось результату, після чого можливі якісь переговори і якийсь шлях до зниження ескалації і домовленостей.
Знову не виправдалося. Путін не зміг пред'явити росіянам взагалі нічого.
Ми увійшли в нову фазу – "життя після 9 травня" – коли немає виразних орієнтирів, якими можна щось обґрунтувати. День народження Пушкіна? День Росії? 22 червня? 1 вересня? Конкретного горизонту немає.
Тепер усе залежить не від здатності напружитися і ривком щось вирішити. А від здатності вижити на довгій дистанції і організуватися так, щоб забезпечити перелом.
Ми вступаємо в нову фазу з важливими досягненнями і безліччю непростих проблем.
Головне – вдалося розгойдати "колективний Захід", символом чого стало підписання закону про ленд-лізу. До цього був забезпечений світоглядний перехід: нам наважилися дати важке озброєння західного зразка (це насправді колосальне досягнення).
Я не беруся оцінювати соціально-економічну ситуацію, але в плані організації оборони нам вдалося перебудувати низку важливих процесів із розрахунком на тривале протистояння і з опорою на внутрішні сили.
Росіяни теж не сиділи без діла. Вони змінили стратегію, місяць забезпечували новій стратегії інформаційне прикриття, роз'яснювали громадянам нову реальність (про "війну з НАТО"). Тепер вони також діють у категоріях тривалої боротьби.
Як буде пвідбуватися ця боротьба?
Зараз ми проходимо через найбільш складний період у військовому плані. Допомога вже надходить, але ще не в тій кількості, щоб відкинути ворога. А виснаження вже відчувається.
Росіяни тиснуть масою, у них значно більше далекобійних засобів ураження. У такій війні ПТРК і ПЗРК не врівноважують потенціали. Стримувати окупантів вдається завдяки масовому героїзму наших воїнів і ціною втрат.
читайте такожВійна в Україні триватиме три роки, і це за оптимістичного сценарію - Андрій Ілларіонов
Міжнародна динаміка підказує, що відчутні обсяги допомоги почнуться з середини літа. Чи стануть вони переломними або тільки дадуть нам можливість не програти – не знаю і зараз оцінити не можу.
Росіяни зігнали масовку, напружилися і намагаються другою хвилею наступу максимально продавити нашу оборону. Цей ресурс за нинішньої інтенсивності боїв до кінця місяця вичерпається. Щоб забезпечити наступний масований накат, їм буде потрібно пауза (зібрати людей, підняти зі зберігання техніку). При цьому очікується, що до липня стануть помітними наслідки санкцій.
Нам пауза буде потрібна не менше, ніж росіянам.
Далі починаються варіанти зі змінними.
Росіяни в будь-якому випадку зберуть нову орду. Вона буде гірше озброєна і підготовлена, але їх буде багато.
Ми вступаємо в період посилення залежності від допомоги партнерів. Як ця залежність проявиться – передбачити складно. Я б не розраховував, що нас блискавично озброять до зубів. Поки що немає підстав для таких сподівань.
Також розумні люди кажуть, що до серпня-вересня (через півроку війни) може похитнутися наша економіка. Залежність буде критичною.
Як будуть себе почувати мільйони наших біженців – я не можу оцінити, а пишуть різне. Але навряд чи до того моменту їм стане краще.
Я впевнений, що зараз ми вистоїмо. Але потім почнеться період, коли в Росії будуть наростати внутрішні проблеми, а у нас будуть наростати зовнішні залежності (в тому числі і внаслідок внутрішніх проблем).
Як складеться баланс – невідомо. Якою мірою ми зможемо відстоювати своє бачення – є варіанти. В тому числі неприємні. Тому що залежність завжди передбачає щось неприємне.
У такій крихкій ситуації із багатьма змінними сильний вплив може мати якась несподіванка. Відмовить вентиляція в бункері – здрастуй, нова реальність.
читайте такожКраїна-вандал: як Росія воює з музеями і кладовищами в Україні
Отже. Травень треба пережити. Вижити.
Червень якось проіснувати.
А там буде видно.
При всіх складнощах, по-перше, багато в цей період залежить від нас, а, по-друге, є системні процеси, які працюють на нашу користь.
Немає підстав для зневіри. Є підстави відкинути все, що заважає, і працювати виключно на результат.
Олексій Копитько, блогер, радник міністра оборони України
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
