Життям своїм солдат більше всього схожий на монаха.
Споживання - вісь, навколо якої крутить сенс свого життя наша цивілізація - тут відсутнє як явище, і саме тому тут так цікаво і незвично.
Майно не має тут ознаки статуса, а лише фкнкціонал. Одяг не сигналізує іншим про ваш статус. Дефіцит холодильників, плит та іншого обмежує гастрономічні амбіції до мінімуму.
Військовий консьюмеризм, звісно, існує, але він орієнтований на роботу - зручніше одяг, ціліше тачки, краще зброя. Але це все - любов майстра до інструментів, це інше.
Можна бути мультимільйонером, але при цьому ніякої користі зі своїх мільйонів тут не отримаєш.
Бо належиш не собі, а статуту збройних сил України напополам з командирами.
Саме вони, саме війна визначає графік, а не ти - з того моменту, як ти прокидаєшся і до того, як ввечері сплющуєш очі.
За мирними мірками, ти номінально маєш усе. Тебе годують (якщо пощастить). Ти катаєшся на машинах, ти заходиш у різні будівлі і живеш там, де хочеш (або де можеш).
Але чомусь у нерухомості більш за все ти цінуєш підвали і погріби, міць стін - а не розкіш, цілі вікна - а не красиві фасади.
Кругом - військовий комунізм у небачених масштабах, і все направлено на те, щоб перетворити людину на бойову одиницю.
Сенс буття в короткостроковому періоді очевидний і зримий. Якби не було тяжкого побуту і таких ризиків несподівано закінчити своє життя, то багатьом це здавалося б раєм.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
