Даремно вони Каховку підірвали, їй-богу, даремно. Заплатять вони за це! І якби тільки вони – вся Росія заплатить і довго платити буде. Вже і вони згинуть, а ми всі будемо платити!
Вони, звичайно, стверджують, що не вони це, що нас там не стояло, що це бойові комарі скопом налетіли, а Зеленський особисто під покровом ночі за вказівкою англосаксів підпалював запал. Але проблема в тому, що після багаторічної перманентної брехні, причому брехні нахабної, демонстративної - а ви доведіть! - нормальні люди їм вже не вірять. Так, якщо ви точно знаєте, що людина – злодій, а тут крадіжка сталася, то ви, звичайно, повірите, що вона і вкрала. Тим більше, що, напевно, вона.
Хто такий Леонід Гозман?
Леонід Гозман - російський опозиційний політик, президент Загальноросійського громадського руху "Союз Правих Сил". Член Громадської ради Російського єврейського конгресу, президент Фонду "Перспектива".
Твердження, що це зробила Україна, не витримує критики. З урахуванням того, що обстрілом станцію не зруйнувати, щоб повірити в відповідальність України, треба, наділяти їх абсолютно фантастичною могутністю, а їхні диверсійні групи – можливостями Бетмена або, на худий кінець, Джеймса Бонда. Вони, значить, таємно проникли на об'єкт, що ретельно охороняється, принесли вибухівку, заклали її (в повній тиші, мабуть, щоб вартових не потривожити) і тихесенько пішли творити подальше бандерівське зло. Противника, звичайно, треба поважати (здається, до речі, починають), але не варто приписувати йому зовсім вже казкових здібностей. Та й налякатися може народ - не можна, виходить, українців перемогти, раз вони таке можуть! Українців, дійсно, перемогти не можна-добре б, щоб люди швидше це зрозуміли, хоча твердження, що вони самі ГЕС підірвали, брехня, зрозуміло.
Версія саморуйнування через неправильну експлуатацію або помилки – хотіли маленький вибух, щоб скинути воду, а тут, як на гріх, поруч машинний зал трапився, який і здетонував – для Росії ще більш принизлива, ніж свідома дія по руйнуванню ГЕС. Виходить, не тільки лиходії, а й роздовбаї!
Але, наскільки я можу судити, світ схиляється до версії свідомого підриву Росією. А perception is reality - люди будуть виходити з того, що підірвала Росія. Я, до речі, теж так думаю.
А наслідків свого ідіотизму вони, як зазвичай, не прорахували. Я не про те, кому це більше вигідно в сенсі короткострокових перспектив війни – про це нехай військові фахівці міркують (хоча вірю, що при тому рівні некомпетентності, який існує у нас скрізь і на всіх рівнях, генерали і тут прорахувалися). І не про екологію, сільське господарство і воду – про це вже багато написано. Я про ненависть. До них, які вчинили це, і до всіх нас.
Американці підірвали ядерну бомбу сімдесят вісім років тому. І всі ці роки їм цією бомбою тикають в очі, а вони вибачаються. Хоча цими двома жахливими вибухами вони поставили крапку у війні і врятували два мільйони життів своїх солдатів (Трумену доповідали, що саме стільки коштуватиме окупація японських островів традиційними способами). Не виключено, що і японців загинуло б більше, ніж при бомбардуванні. Тобто, це не по злобі було зроблено, а по тверезому розрахунку.
Війна гуманною не буває. Удари авіації союзників по німецьких містах забирали життя таких же невинних людей, таких же дітей, як і ті, що загинули в Хіросімі і Нагасакі. Про це теж, звичайно, згадують, але багато рідше, ніж про ту Бомбу, яка з великої літери. І це зрозуміло - Ядерне бомбардування було принципово новим кроком, дією, розрахованою саме на масову загибель людей. Тому про неї і пам'ятають.
Знищення Каховської ГЕС - подія того ж ряду, як і перше використання ядерної зброї. І не тільки за реальними наслідками для людей і природи. Воно, незалежно від того, чи симпатизує людина боротьбі українців або вважає, що вони бунтівники, які виступають проти імперії, в якій їм самою долею призначено перебувати, викликає жах, острах – як же таке можливо? Тут же не можна виправдатися випадковістю - цілилися, мовляв, в танковий завод, а потрапили в лікарню. Трагічна, мовляв, помилка, війна, що ж поробиш.
Знищення Каховської ГЕС - дія навмисна і демонстративна. Щоб не було в головах у тих, хто віддавав цей наказ, читається це як прояв зловмисності, звірства, відмови від будь-яких норм, на дотриманні або, принаймні, на спробах дотримання яких тримається людство. Ця дія читається як спроба показати всім, що ми, мовляв, здатні на все, що ми, йдучи, так грюкнемо дверима, що світ здригнеться (втім, це при Гітлері він повинен був здригнутися - зараз він загине).
І за це всіх причетних до цього злочину – і тих, хто, на біду, керує сьогодні Росією, і всіх її громадян - будуть ненавидіти. Тобто нас вже ненавидять і, м'яко кажучи, є за що, але будуть ще більше. Ненависть як наслідок Каховки ще не оформилася - вона ж повинна знайти вербальні і не вербальні втілення – фрази, фільми, меморіали, своїх героїв (рух в цьому напрямку вже почався – люди, які рятували тварин, наприклад), втілитися в шкільних уроках і в епосі. І поступово слово Каховка стане зрозумілим всім, буде викликати настільки ж однозначний асоціативний ряд, як слово Хіросіма. Потім, коли через багато років майбутні лідери покаються, оголосять все це злочином Путіна, ненавидіти будуть, звичайно, менше. Та й час пройде. Але не забудуть, як не забули Хіросіму. І російська мова буде, як свого часу німецька, асоціюватися з жорстокістю і насильством (для цього і до Каховки вже багато було зроблено, але Каховка додасть), а у Толстого і Пушкіна будуть знаходити ще більше доказів неминучості саме такої поведінки росіян. Начальству нашому на це, зрозуміло, наплювати – що їм до Росії? - але нам не наплювати. Але нікуди не дінешся.
А найближчим часом, оскільки триває війна – ми ж не американці, які скинувши Бомбу, відразу ж перемогли - то це (чергове) безумство нашої країни спричинить за собою і цілком очевидні і швидкі наслідки. Шантаж працює тільки до того моменту, поки шантажист не зробить те, чим загрожує. Після - залишається тільки бажання його знищити. Бачачи готовність керівництва Росії до будь-якого злочину, Захід з більшою ймовірністю почне розуміти, що з цими людьми не можна домовитися, що війна Росії з Україною - це не внутрішнє розбирання в колишній імперії - а нам що до цього? - а лише перший етап війни путінського режиму з людством. А значить в ім'я власної безпеки треба знищити цей режим, а значить – треба дати Україні зброю не тільки для самозахисту, не для позиційної війни, яку ще недавно багато хто на Заході вважав цілком прийнятним варіантом, але для того, щоб вона могла в найкоротші терміни розгромити ворога.
Шанси України на перемогу зросли. Ну, а нам тепер жити не тільки з Бучею (як раніше з Самашками і багатьом іншим), але і з Каховською ГЕС.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
