Зустріч американського і російського президентів Джозефа Байдена і Володимира Путіна не принесла жодної розрядки у відносинах США та Росії. Хіба що було ухвалене рішення стосовно співпраці держав у гуманітарній сфері в Сирії, а також щодо повернення послів. Але це все – суто ритуальні речі, за якими нічого не стоїть.
Проблема полягає у тому, що ні Путін, ні американський істеблішмент (Байден не є самостійним) не готові до компромісів та перезавантаження. Перезавантаження відносин із РФ свого часу стало помилкою, якої припустилася адміністрація Обами. Але сьогодні таке перезавантаження неможливе з багатьох причин. І головна з них – Байдену просто не дозволять представники Демократичної і Республіканської партій піти на будь-яке зближення та потепління відносин із Москвою.
Єдина перемога, яку Путін здобув – це те, що буде добудований Північний потік-2 через слабкість позиції Байдена, який вирішив піти на компроміс із німцями і дозволив Путіну довести до завершення цей геополітичний проект. Втім, це було відомо ще до зустрічі президентів.
Результати цього саміту багато в чому подібні до інших женевських зустрічей. Наприклад, зустріч Путіна і Байдена була схожа на зустріч Рейгана і Горбачова, яка відбулася в 1985 році. Тоді Рейган обізвав Горбачова "товстолобим комуністом", а Горбачов Рейгана – "динозавром", і вони тоді ні до чого не домовилися. Те саме відбулося і тепер.
Байдену потрібно було продемонструвати, що він встановив контакт із Путіним, намагався його в чомусь переконати, але у нього нічого не вийшло, а тому протистояння між США і Росією триватиме й надалі.
Тут є інша проблема: адміністрація Байдена з перших днів при владі демонструє невпевненість в питанні жорсткої протидії російським впливам і російському втручанню. За великим рахунком, сама ця зустріч із Путіним стала показником слабкості – не можна було запрошувати Путіна на розмову через те, що той погрожував Україні. Втім, з іншого боку, межі компромісу між РФ і США дуже і дуже обмежені.
читайте такожБайден і Путін вирішили відповзти від прірвиЗустріч Байдена і Путіна не можна назвати провальною, тому що від неї ніхто нічого не очікував. Сторони залишилися кожна при своєму, і жодних проривів – ні негативних, ні позитивних – на цій зустрічі не сталося. І відсутність будь-яких серйозних домовленостей за підсумками цієї зустрічі – це вже позитивна новина.
Зрозуміло, що українське питання Путіним і Байденом проговорювалося, але воно точно не було основним. Перше, що цікавило Байдена – протидія Китаю, співробітництво в Сирії, виведення військ з Афганістану тощо. Україна не була питанням №1, і це для нас не дуже добра новина. Адже це свідчить про продовження тенденції втрати нами суб’єктності. Якби для адміністрації Байдена це було ключове питання, очевидно, про українську проблематику говорили б більше.
Однак добра новина для нас полягає в тому, що США та Росія ні до чого щодо України не домовилися. І, на щастя, що жодних компромісів по Україні адміністрація Байдена собі не дозволила. Та все одно бракувало жорсткої реакції американського лідера на показові військові навчання Росії, які відбувалися в Тихому океані біля Гаваїв та на кордонах з Україною.
Заяви щодо Мінських угод не варто сприймати так, що тепер і Москва, і Вашингтон разом будуть змушувати Україну до повного виконання "Мінська" в його нинішньому вигляді. Позиція США залишилася незмінною, і вона нічим не відрізняється від позиції Трампа: Штати продовжують стверджувати, що Мінські угоди, в першу чергу, порушує Росія, тобто не Україна є джерелом проблем та ескалації.
Тарас Березовець, співзасновник Українського інституту майбутнього, директор компанії BertaCommunications, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
