У зв'язку з останніми новинами про партію Голос виникає питання про те, чи виживе взагалі ця політична сила. Кілька днів тому партію залишив Сергій Притула, анонсований вихід із фракції та партії ще десяти парламентарів, а також хочуть виключити з лав Голосу Кіру Рудик.
Однак давайте будемо об'єктивні: у всіх українських партіях сьогодні йдуть кризові процеси. Схожі проблеми є і у ОПЗЖ, і у Слуги народу, і у Євросолідарності. Голос не міг стати винятком. Те, що ми спостерігаємо, є закономірним результатом того, що партії в Україні не здатні виконувати свою роль, і все зараз вирішується в Офісі президента. Точно так само не здатні виконувати свою роль і Кабмін, і ЗМІ.
Навіть правляча група "слуг народу", яка сьогодні скрізь: в ОПУ, у Верховній Раді – усюди, за два роки президентства Зеленського так і не змогла створити справжню партію.
Точно так само не вдалося створити повноцінну партію і Голосу. Як виявилося, сьогодні, в принципі, це дуже складно зробити. Це не під силу не тільки бізнесменам та іншим людям, які стоять за Голосом, а й правлячій групі "слуг".
Тож це загальна тенденція – всі партійні машини трясе в Україні.
Голос – це не партія, а, скоріше, фракція, яка є ядром неіснуючої партії.
Другий важливий момент – у голосу так і не з'явився сильний лідер. А відсутність лідера– це дуже погано для політичної сили.
Крім того, багато в чому корінь проблем, які виникають в Голосі, потрібно шукати у віртуозних політичних інтригах Євросолідарності Порошенка. Адже Голос на виборах бере чималий відсоток, він – своєрідна негативна "золота акція" для Порошенка.
читайте такожАмбіцій багато, перспектив мало: чого чекати від Притули після відходу з голосуВсі розуміють, що Порошенко не може бути лідером націонал-демократичних сил. Але і Голос, Свобода і Самопоміч виявилися нездатними висловлювати інтереси західно- і центральноукраїнського електорату. А хвороба, в першу чергу, відбивається на самому слабкому організмі, яким виявилася партія Голос.
Що буде далі з Голосом, сказати складно, оскільки у нього немає ні ідеології, ні лідера, до того ж, він є об'єктом політичних маніпуляцій з боку своїх супротивників, перш за все, Євросолідарності. Чи зуміють члени цієї політсили консолідуватися, не ясно. Їм треба бігти в Офіс президента і пояснювати Єрмаку, що Голос може стати непоганим конкурентом Європейської солідарності Порошенка. Самостійно Голос із цієї кризи не вибереться, і його чекатимуть такі ж проблеми, як були у Свободи, Нашої України і Самопомочі. Так, зрозуміло, що ОПУ не придумає за Голос програму, ідеологію, не знайде йому яскравого харизматичного лідера. Однак без політичної підтримки Зеленського падіння Голосу буде набагато швидшим.
Водночас Зеленському дуже важливо видавити з електорального поля Медведчука і Порошенка. І Голос міг би зіграти свою важливу роль у цьому процесі. Як – це їм вирішувати: будь-який політтехнолог знає масу способів, як підняти політичну силу і як її опустити.
Адже якщо Голос зараз зникне, Офісу президента доведеться створювати штучно "Голос-2". Команда президента не може залишити на західноукраїнському політичному полі тільки фігуру колишнього президента-олігарха Порошенка. Якщо вони так вчинять, це буде говорити про те, що в команді Зеленського взагалі ніхто не може займатися політикою.
Отже, криза в Голосі – це проблема не тільки цієї політичної сили, а й Офісу президента. Команда президента не знає, що робити із західним електоратом, вони бояться навіть показуватися в тих областях. Загравати на відстані із західноукраїнським електоратом у Зеленського намагаються, але це несерйозно – всі ми вміємо грати в 95 Квартал.
Втім, якщо Голос остаточно зникне, голосів виборців Євросолідарності це не додасть. У зв'язку з колосальною критикою і появою нових відомостей про діяльність Порошенка і Медведчука виборець став дуже обережний щодо Європейської солідарності. Тому рейтинг політсили Порошенка більше рости не буде.
читайте такожЧому після нових плівок Бігуса "порохоботи" повинні стати прокаженимиТакож в історії Голосу дивно те, що були витрачені такі величезні гроші на створення і розкрутку цієї політичної сили, але партія все одно розвалюється й за три роки так і не змогла стати справжньою політичною силою і знайти своє місце. Хоча позиція Голосу – дуже солодка і приваблива. По суті, Голос – це копія Європейської солідарності, але без Порошенка з його шлейфом.
А втративши Притулу і Вакарчука – найбільш яскравих і впізнаваних членів партії, Голос не багато втратив. Адже ні Притула, ні Вакарчук не були політиками. Вони могли хіба що залучити електорат своїм обличчям і популярністю напередодні виборів, але на наступний день після виборів повинні були почати працювати політики. А таких в Голосі не виявилося.
Віктор Небоженко, політолог і соціолог, директор соціологічної служби "Український барометр", спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
