Одним з ключових післявоєнних документів, певною стратагемою безпеки та нашою омегою безпекового розвитку, має стати міжнародний пакт щодо щодо гарантій безпеки для України, який підготував офіс президента України в рамках діяльності групи Єрмака-Расмусена.
Чому цей міжнародний пакт має стати саме омегою нашої безпеки?
Тому що альфою залишається стратегічна ціль вступу України до НАТО.
Архітектуру майбутньої системи континентальної європейської безпеки в контексті гарантій для України мають скласти наступні елементи:
1. До моменту вступу до НАТО, найкращим гарантом безпеки для України будуть її збройні сили та право на захист згідно із 51 статтею ООН.
Нагадую її зміст:
"Цей Статут жодним чином не зачіпає невід'ємного права на індивідуальну або колективну самооборону, якщо відбудеться збройний напад на Члена Організації, доки Рада Безпеки не вживе заходів, необхідних для підтримки міжнародного миру та безпеки".
2. Для реалізації права на самозахист Україні потрібні потужні інвестиції у сферу ВПК та систему оборони, зокрема передача зброї і технологій, як це відбувається, наприклад, по відношенню до Ізраїлю (десятирічні програми військово-технічної допомоги з боку США на 40 млрд дол).
3. Гарантії щодо допомоги Україні "повинні бути ствердними та чітко сформульованими; вони визначатимуть низку зобов'язань, взятих групою гарантів разом із Україною.
Гарантії мають бути політично та юридично обов'язковими для виконання на основі двосторонніх угод, але об'єднані у рамках спільного документа про стратегічне партнерство під назвою «Київський договір безпеки».
Договір має об'єднати всіх стратегічних союзників нашої країни.
На сьогодні - це США, Великобританія, Канада, Польща, Італія, Німеччина, Франція, Австралія, Туреччина, країни Скандинавії, Балтії, Центральної та Східної Європи.
Які практичні кроки мають зробити наші союзники у рамках Київського договору безпеки?
Передовсім, здійснити системні поставки інфраструктурного, технічного, характеру, надати фінансову та інформаційну допомогу.
Серед першочергових кроків: надання систем ППО/ПРО та розблокування чорноморських портів України із гарантією безпеки навігації у Чорному морі.
Цей документ має уникнути недоліків та вад Будапештського меморандуму: декларативність, формальність зобовязань, відсутність реального маханізму та алгоритму дій тих чи інших сторін.
І у новому договорі мають бути лише ті гаранти, які на терезах геополітичних інтересів не стануть на бік агресора, як це "пасивно" робить зараз Китай.
У майбутньому, альфа і омега нашої безпеки, тобто Безпековий договір та членство у НАТО, мають скластись у загальний пазл системи безпеки для України.
Це буде своєрідна парасолька безпеки, яка забезпечить життя українців, недоторканість їх активів та стане безпековим фактором залучення в країну зовнішніх інвестицій, які також потребуватимуть реалізації безпекової політики "альфи і омеги" на практиці.
Вказану стратегію вже схвально оцінив президент Зеленський.
Тепер черга за просуванням вказаної безпекової моделі на рівні наших міжнародних партнерів.