Цей тиждень був знаковим з точки зору перебудови світового порядку та змін у майбутній світобудові, хоча поки що це все не формалізовано та не виражено у жодному документі, але, мабуть, зараз і не час для концептуалізацій.
Традиційні міжнародні організації у глибокій кризі, і цей тиждень надав нам кілька прикладів, які демонструють глибину цієї кризи. ОБСЄ припиняє свою роботу в Україні, а співробітника цієї структури затримали на окупованому московитами Донбасі.
Генсек ООН поїхав до бункерного діда, там його посадили за стіл та примусили вислуховувати дементивну маячню цього старого психопата. Потім він поїхав до Києва, і якраз у момент його перебування у нас, столицю України агресор обстріляв ракетами. Якщо це не демонстрація зневаги, то що це?
Обидві ці структури давно мали проблеми, до них давно були претензії, але якісь залишки авторитету, мабуть, у них лишалися, але тепер їх немає, вони - офіційне порожнє місце для диктаторського режиму бункерного діда. Значить, і для інших вони уже теж нічого не значать.
Взагалі, для міжнародних організацій, які самі не мають армій та інших засобів ведення війни, або власних економічних ресурсів, основний інструмент реалізації цих або інших цілей - авторитет. Якщо авторитет наближається до 0, то і подібна організація майже мертва.
В Україні зараз це відчувають найбільшою мірою, оскільки саме криза традиційних інституцій зробила можливою небачену за жорстокістю агресію проти України. Не дивно, що з України лунає чимала кількість критики, і ця критика - абсолютно справедлива. Як казав наш президент, виступаючи нещодавно перед Радбезом ООН: зупиніть Росію, або саморозпускайтеся, і це, як на мене, вірне формулювання.
Власне, ніхто не може сказати, що Україна не має право на критику міждержавних інституцій, які, здебільшого, просто "поламалися". Вони і раніше погано їздили, а тепер взагалі - стали і стоять.
Більше того, чим більше дізнаєшся про всі ці шизофренічні плани Кремля, тим більше розумієш, що вони, мабуть, планували використовувати міжнародні інституції у власних інтересах.
Навіщо цей Янукович в обозі "денацифікаторів"? Навіщо ця ідея за пару днів посадити його на "престол"? Мабуть, заради того, щоб потім сказати у тій же ООН, що, мовляв, відбулася швидка зміна влади в Україні, от дивіться - легітимний президент, який тепер просить ввести війська. А доведіть, що це не так? І далі запускати нескінченні розмови, поки би самі здійснювали геноцид. А у відповідь на закиди про масові вбивства завжди можна було б запропонувати "запросити ОБСЄ для спостережень". Ні, не маю сумнівів, що у планах знищення України міжнародним інституціям не могла не відводитися своя, "особлива" роль.
Читайте такожДешева комедія, або Як у Кремлі збиралися зробити Царьова заступником ЯнуковичаНу а чому б ні? Якщо агресор та вбивця вважається цілком "нормальним" та рівноправним партнером у рамках цієї архітектури?
Тут, власне, що треба розуміти. Зараз, фактично, нічого не діє, і на передній план виходять такі традиційні фактори як прямі міждержавні відносини, інтереси цих держав. Формально не можна сказати, що у України і Польщі є якийсь надміцний союз, однак у реальності виявилося, що Польща і країни Балтії, не зважаючи на власні виклики і загрози, готові до постійної та різноманітної допомоги для України, віддаючи буквально все, що можуть віддати.
Так само Великобританія надає Україні всебічну підтримку, не маючи з нами формального союзу. Подібна історія і з США.
До речі, рішення, ухвалені цього тижня, дозволяють говорити повною мірою про оформлення для України статусу реального союзника США. Не союзнику вони б такі обсяги підтримки озброєнням надавати б не стали. Це, до речі, означає, що нікуди вони згодом від нас не подінуться, і будуть все більше і більше зацікавлені у відносинах з Україною - як би конкретно і в рамках якої договірної бази ці відносини не оформлювалися б.
Суттєвий крок вперед на шляху нового світового порядку - зустріч на базі Рамштайн. І хоча якоїсь "Декларації об'єднаних націй" там ніхто не підписував, але все ж вона зараз і не потрібна. Ми живемо у час, коли дії та практичні рішення значно цінніші за декларації. Фактично, ми маємо справу з єднанням багатьох країн цивілізованого світу, що поділяють спільні цінності, для протистояння варварству та дикунству. А оскільки єдине, що розуміє варварство та дикунство, це право сили, то і обговорювалося конкретне питання - озброєння України, аби вона могла надати ефективну відсіч диким ордам бункерного психопата.
Успішна реалізація цього проекту - питання збереження цивілізації та майбутнього для всього людства. З іншого боку, успіх у подібній спільній справі - справі того, що ми можемо назвати "Антипутінською коаліцією", може бути взірцем для вирішення подібних викликів у майбутньому. Адже у світі ще багато психопатів, наділених політичною владою, фашистів, які мріють вбивати людей, і більшість з них мають для цього не такі малі військові ресурси.
Читайте такожЗа крок до Третьої Світової, або Що означала зустріч у "Рамштайні"Звісно, говорити про щось поки зарано, багато буде вирішуватися на полях війни України за самозбереження, але вже ясно, що зміни торкнуться не лише нашої держави, регіону, а і всього світу. Процеси, запущені зараз, за наслідками будуть подібними до процесів початку 90-х минулого сторіччя, а можуть бути і більш серйозними. Зрештою, тоді так і не добили останню імперію, і тепер цей гнилий монстр з минулого знову хоче пожирати живе та спрямоване у майбутнє.
Московщина як якась отруйна субстанція, як калюжа радіоактивних відходів, що довго і не дуже помітно розповзається довкола, аби вразити все живе у потрібний момент. Свого часу її не зарили під "саркофагом", і зараз весь світ інтенсивно намагається знайти відповіді на питання, що з цією отрутою робити. Тож стабільний світовий порядок повинен містити відповіді і на ці запитання.