Білий дім заявив, що більше не називатиме можливе вторгнення Росії в Україну “неминучим”. Однак у той же час американські ЗМІ повідомляють про те, що президент Джо Байден ухвалив рішення щодо збільшення чисельності американського військового контингенту на території Європи.
Риторика Білого дому змінюється - вони вже заявили про те, що вони досягли певні дипломатичні результати і їм вдалося побудувати стримуючі баланси. Тож можна очікувати, що вже цього або наступного тижня Білий дім буде підносити це як здобуток адміністрації Байдена - мовляв, ось нам нарешті вдалося зняти гостроту кризи, почався переговорний процес і загроза вторгнення не є настільки невідворотньою. Оскільки оце “невідворотність вторгнення і війна обов’язково буде” вже певною мірою задіває не лише українську економіку, а й американські компанії.
Чи відображає це реальність - це вже інша справа, бо є питання до самих формулювань, які використовував Білий дім у інформаційному пікуванні з РФ. Логіка тут зрозуміла - максимально підняти ставки, показати Росії, що цього разу колективний Захід (у першу чергу - США) не збирається відступати і мова йде не про замирення, а про певні нові лінії, через які Москві буде важко перейти без втрат для себе.
Бо Україну суттєво озброїли - надання цілого переліку найновіших озброєнь, на які у Росії немає адекватної відповіді у їх ВПК вже суттєво змінило баланс сил у регіоні і тому швидкої війни для Росії уже ніхто не прогнозує. Перш за все, Україна отримала систему протиповітряної оборони, якої раніше у нас було недостатньо, по-друге, різноманітна кількість систем протитанкової і стрілкової зброї, систем спостереження, дронів також суттєво. Цього вже достатньо для того, щоб завдати урону будь-якій агресії.
Тому, враховуючи усі ці ризики, Білий дім і говорить про те, що невідворотність атаки росіян вже не така категорична - загроза зберігається, але вона має більше військово-політичний характер.
Якщо ця заява США підкріплюватиметься переможними реляціями про те, що Білому дому вдалося приборкати Росії, то це буде певний елемент комунікації адміністрації Байдена - вона повісить чергову чергову медальку на свій мундир як умиротворитель Росії і буде це використовувати для внутрішньополітичних процесів, оскільки демпартія відчуває потужну електоральну конкуренцію з республіканцями і їм потрібна перемога на зовнішньополітичному фронті. І нею якраз може стати ситуація в Україні - принаймні, для американського споживача це буде одним із позитивних імпульсів, які дозволять вирівняти ситуацію із республіканцями.
Читайте такожНавіщо Байден грає в нову Карибську кризу з УкраїноюКрім того, уся ця риторика США вказує Росії на те, що, з одного боку, Америка готова до переговорів по кейсу, який вони позначили у письмовій відповіді Кремлю щодо стратегічної стабільності, з іншого боку - це меседж європейським партнерам про зняття рівня накалу.
Та незважаючи на це, Україні розслаблятися не варто, адже загроза для нас існує завжди. Бо логіка поведінки Путіна - це його суб’єктивні мотивації. Тому ми маємо бути готові до атаки у будь-який момент - підвищення обороноздатності має відбуватися постійно, як і розгортання територіальної оборони і прискіплива увага до лінії розділення. Але основне - українська влада не має йти на шантаж РФ і тиск США з метою імплементації політичної частини Мінських угод, а суспільство має не дати владі спокуситися на легкі дії.
Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, спеціально для Главреда