З 19 липня чиновники в Україні почали складати іспит на знання української мови, і такий екзамен тепер буде обов’язковим для всіх, хто претендує на державні посади та навіть народних депутатів. І у такій практиці немає нічого надзвичайного: якщо є державна мова, то державні службовці повинні нею володіти. Хіба що залишається питання щодо нардепів, тому що не зрозуміло, чи є вони державними службовцями за своїм статусом.
У багатьох країнах такі іспити існують – при отриманні громадянства, при прийнятті на посаду та в багатьох інших випадках. Це – звична практика. Тож дуже не хотілося б, аби у нас із цього зробили або культ, або якусь надзвичайну річ, або оцінювали чиновника по тому, наскільки влучно він перекладає українською мовою те чи інше російське слово, наскільки чиста в нього мова, і чи позбавлена вона діалектизмів.
Тобто такий іспит має існувати, але він має бути рівно настільки формальним, щоб на першому місці було не знання мови, а професійні якості. Інакше ми можемо відсіяти гарних фахівців у певній галузі, які могли б бути корисними на своїй посаді, тільки через те, що вони недостатньо володіють українською мовою.
Нагадаю, що на початку 90-х років була створена комісія Верховної Ради, яка екзаменувала майбутніх офіцерів української армії на придатність до служби. І деяких офіцерів, які були справжніми бойовими офіцерами, пройшли через Афганістан тощо, відсіювали і не надавали їм право служити в українській армії тільки тому, що вони не знали, як перекласти українською слово «кузнечик».
Важливо, щоб ми більше не повторювали тих дурниць, які відбувалися в 1992-1993 роках.
Екзамен з української мови для чиновників має бути достатньо формальним – щоб просто показати, що людина володіє українською мовою. А не для того, щоб на перший план виставляти знання мови, а не професійні якості. Найбільш ефективним прем’єр-міністром за 30 років незалежності України був Микола Азаров, який українською мовою володів самі знаєте як. Якби на першому плані було володіння мовою, то ми не мали б цього найбільш ефективного прем’єра.
Читайте такожУкраїнізація по-більшовицькому: чим небезпечний примус до української мовиПрактика іспитів з мови для чиновників у нас приживеться, але вона буде з часом все більше і більше формалізуватися. Є ціла низка формальних моментів, які потрібно пройти, щоб отримати право обіймати певну посаду чи вести певну діяльність. От і іспит з мови буде ще одним формальним іспитом.
Крім того, ця вимога щодо знання української повинна бути обов’язковою для всіх чиновників – і для російськомовних, і для англомовних. Тож матимемо державних службовці, хто говорить українською і з кавказьким, і з англійським, і з іншими акцентами. Ця норма і цей іспит повинні бути обов’язковими для всіх, в тому числі для різного роду апатридів, яких була чимала кількість в українській владі. Тобто це може бути реальне сито для різного роду керівників та членів наглядових рад тих чи інших структур, зокрема, Укрзалізниці, які приїздять з-за кордону.
Костянтин Бондаренко, політолог, історик, керівник фонду «Українська політика», спеціально для Главреду