В Україні Росія відображає досвід, отриманий у Чечні на початку 2000-х.
Жорстоке придушення і знищення мирного населення.
Мета – психологічно зламати будь-який опір.
Потім – "гуманітарна допомога".
Мета – викликати стокгольмський синдром, коли жертва ототожнює себе з мучителем.
Потім – створення "візитних карток" із місцевими намісниками. Краще з числа тих, хто колись воював проти.
У Чечні вийшло, але в Україні – ні.
Читати такожВійна з Росією: що дозволяє Україні розраховувати на перемогу
Чечня на початку 90-х повстала за ідеал давнини на чолі з романтиками такими, як Дудаєв і Масхадов. Потім – провал у частині державного розвитку. Ситуація в економіці після першої чеченської гірша, ніж за СРСР.
Як наслідок – продовження війни в Дагестані і друга чеченська війна.
Чечня стає центром зосередження радикальних мусульманських угруповань, типу Хаттаба. Романтиків тут уже немає, лише жорсткі закони шаріату.
Саме тому населення Чечні так легко стало голосувати за Єдину Росію.
Читати такожВійна в Україні затягнеться на два-три роки, добре, якщо не на довше-Георгій Тука
Україна з іншого тесту. Тут немає романтиків, а лише індивідуалісти-практики, що створюють свій власний сімейний рай. Критикують владу, але готові все віддати за збереження свого життєвого укладу.
Українець бореться за свій спосіб життя, який у нього міцно асоціюється з Батьківщиною, Домом, Сім'єю. Тут не" ідеологічний патріотизм", а корінний, ґрунтовий.
Саме тому, першими ворога грудьми зустріли східні міста. Вони билися не за історичні фантоми і не за ідеологеми. Вони билися за свій життєвий уклад, за свою Батьківщину, за саме життя.
Читати такожЧому розпад Росії на 8-10 шматків можливий як ніколи
І тут головна помилка РФ щодо України в порівнянні з Чечнею: в Чечні захотіли знайти нове життя, а в Україні готові захищати колишнє, але своє. Захищати свою ідентичність і життєвий уклад, без якого немає і всієї нації.
Тільки війна показала, наскільки Україна відрізняється від Росії.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик