МОЗ заявило про розробку механізму так званої ковідної амністії для тих, хто купив підроблений сертифікат про вакцинацію.
Насправді, підробити сертифікат значно складніше, ніж піти вакцинуватися. Однак українці в цьому плані далеко не самотні - у західних ЗМІ ще влітку повідомляли про те, що в Німеччині подібні сертифікати коштували 200 євро і був виданий далеко не єдиний такий документ. По суті, лікарі не вакцинували людей за змовою з пацієнтом, але вносили їх до бази даних.
Тому такі ситуації трапляються і в інших країнах, проте в набагато менших масштабах, тому що громадяни західноєвропейських країн куди більше довіряють своїй владі.
В Україні це явище настільки поширене, тому що великий відсоток українців боїться вакцинації з низки причин. Зокрема, одна з них - історія із загибеллю хлопчика в Краматорську після щеплення від краснухи, що сталося ще за екс-міністра Богатирьової. Тоді теж була гучна кампанія антивакцинаторів, і нинішня історія з COVID-19 і недовірою до вакцин тягнеться ще з тих часів.
У той же час, бажання купувати сертифікати з'явилося, тому що влада притиснула людей наявністю ковід-паспортів. Причому мова йде не тільки про транспорт і похід до спортзали, адже для багатьох відсутність документа про вакцинацію - це позбавлення роботи, і не тільки в приватних структурах, але і в державних і комунальних. По суті мова йде про позбавлення засобів до існування. Але людина має право на страх і небажання приймати вакцинацію - так само, як і далеко не кожен онкохворий погоджується проходити хіміотерапію.
Крім того, інформаційна кампанія з вакцинації була провалена. Перш за все тому, що до неї не були залучені сімейні лікарі, які могли б переконати літніх людей із зони ризику (бо летальність серед молодих людей в рази менша). Адже ідея сімейної медицини якраз у контакті лікаря з пацієнтом, за здоров'ям якого він стежить. Але такий посил лікарям в МОЗ не дали, бо ні в одній країні немає такої кількості пацієнтів і такого навантаження, як у сімейного лікаря в Україні.
Однак в Україні існує й інша поширена проблема - скепсис самих лікарів по відношенню до вакцинації. І з цим можна було б боротися тільки покаранням. Але перед тим, як карати, знов-таки слід було б провести якісну інформаційну роботу з лікарями, залучаючи до цього авторитетних для них медичних фахівців. Адже за кордоном дотримується ієрархія і будь-яке рішення влади виконується беззаперечно, тоді як в Україні процвітає "махновщина". Тому що є негласний договір - влада не чіпає лікарів, що залишилися, щоб ті не розбіглися, і закриває очі на те, що медики не завжди якісно лікують своїх пацієнтів.
Читати такожНе ведіться на пропаганду вакцинації наосліпВиходячи з цього, якщо дбати про захист людей від ковіду, то подібна ініціатива ковідної амністії була б корисна. Інша справа, що її формат потрібно було б змінити. Тому що в контексті кримінальної відповідальності умовою її зняття є надання інформації про лікарів, які видали сертифікати або внесли їх в базу, небагато українців цим скористаються. Відповідно, вихлоп від цієї Ініціативи буде наближатися до нуля. Адже люди, які домовлялися з лікарем, однаково винні. Не було б попиту і була б достатньою зарплата лікарів - не було б і таких ганебних ситуацій.
Більше того, покладання відповідальності на сімейних лікарів може створити ще й проблему зі звільненнями цих лікарів. Тим більше, що мало хто з лікарів первинної ланки буде займатися розслідуваннями-вони і так зараз перевантажені, тому що до них йдуть не тільки хворі з ковідом, а й інші, яким теж потрібно допомагати.
Тому ця ініціатива влади щодо "полювання на відьом" не принесе зовсім нічого. Виходом з цієї ситуації могло б бути дозвіл на вакцинацію незалежно від того, чи є людина формально в базі даних чи ні, без необхідності вказувати конкретного лікаря. Тобто якщо людина хоче вакцинуватися, то просто зробити їй щеплення і закрити на це очі, якщо влада дійсно хоче допомогти тим, хто кається.
Катерина Амосова, лікар терапевт-кардіолог, доктор медичних наук, професор, засновник медичного центру Амосової, спеціально для Главреду