Щоб наблизитися до суті, потрібно осмислювати деталі і не гребувати аналогіями.
Наприклад, а з якого такого дива черговий етап підготовки українських військових доручено саме Іспанії? При всій повазі до історичних звершень, Іспанія що, сучасний військовий лідер Європи? Чи там особливо гарячі проукраїнські настрої? Аж ніяк!
Але зверніть увагу, в Іспанії є і рівнинна місцевість, і гірська. А це копійка в копійку рельєф Криму!
А кого натівці мають намір готувати в Іспанії? Екіпажі бронетехніки-танків і бронетранспортерів. Це саме та техніка, яка необхідна для наступальних дій!
У цьому ракурсі багато що стає зрозумілим і обнадійливим. Звичайно, Туреччина була б ще більш точним вибором з географії, але там же функція посередника, самі розумієте…
А що стосується аналогій, то з яким видом спорту найбільше схожа війна? Ні, не з кульовою стрільбою. І не з шахами (якщо вони, звичайно, спорт).
Найбільше війна схожа з футболом. Тому що в футбол по-справжньому вміють грати тільки нечисленні професіонали, але розбираються в футболі абсолютно всі. У футболі загальна організованість перемагає індивідуальну майстерність. У футболі команда на ентузіазмі і морально-вольових якостях здатна перемогти свідомо більш сильного противника.
Лінію аналогій можете продовжити самостійно. Але для нас важливіше, що у футболі, як і на війні, перемагає вся команда, а в поразках завжди винен особисто тренер.
А хто там у нас "старший тренер недоімперії", який взявся безпосередньо керувати всіма її військовими діями, включаючи розгром під Харковом? Та ото ж. і повірте, процес ослаблення бункерного фюрерка вже почався. І він невпинний, як професійно пробитий пенальті.