З приводу "історичної" угоди між США і Німеччиною щодо «Північного потоку-2» і підтримки України. Пафосу багато, а «сухий політичний залишок» вельми обмежений. Оскільки у нас популярна "теорія зради", то напевно знайдуться любителі кричати про "газовий Мюнхен". Я не схильний до таких категоричних оцінок.
І не треба ображатися на США і Німеччину. Вони діють у своїх інтересах. А їхня спільна заява щодо "Північного потоку-2" і підтримки України – це жест доброї волі щодо нас. Але так і напрошується саркастична аналогія з "Будапештським меморандумом".
Можна ще згадати і про дуже символічну компенсацію за відмову від Бушерського контракту. І треба розуміти, що якби не було різко критичної реакції президента Зеленського з приводу "Північного потоку-2", то ми б не побачили навіть "жесту доброї волі" на нашу адресу.
Тому треба сказати західним партнерам дякую, але при цьому без скандалів і конфліктів показати, що цього мало, і це неефективно. І боротьба навколо "Північного потоку" і всіх питань, пов'язаних з цією темою, повинна продовжуватися.
Наскільки я розумію, і в Офісі президента і в МЗС України ставляться до спільної заяви США і Німеччини щодо «Північного потоку-2» з розумінням, але без захвату і з серйозними критичними оцінками і застереженнями.
Читати такожНе плачте через Північний потікСаме тому відразу ж після оголошення цієї заяви з'явилася спільна заява України та Польщі щодо подальшої протидії «Північному потоку-2».
Коротко про уроки всієї цієї ситуації. За свої інтереси треба боротися, в тому числі і публічно (щоб на твої інтереси реагували), і не треба боятися ситуацій, в яких наші інтереси не збігаються з інтересами наших міжнародних партнерів. Політика - дуже егоїстична сфера. І реагувати на проблемні ситуації краще на ранній стадії. У випадку з "Північним потоком-2" треба було бити в усі дзвони ще 5-6 років тому. І це вже урок на майбутнє.