Про плани провести парад Перемоги на Хрещатику в результаті барвистого захоплення української столиці говорилося вже багато, і свідчень, що підтверджують такі плани Кремля, достатньо. З Києвом категорично не вийшло, але пропагандистська логіка вимагає, вийми і поклади, домогтися якогось дивовижного військового успіху, який стане цвяхом святкування 9 травня 2022 року. Путінопіддані живуть телекартинкою, і, якщо їх не підгодувати відповідним чином, вони стануть ображено мукати і засмучено пускати слину.
З цього нескладно зробити висновок, що військові дії в Україні будуть відбуватися не за правилами військового мистецтва, а підкорятися законам найважливішого з тамтешніх найпідліших мистецтв: пропаганді. Зрештою, так і діди воювали, гинучи повзводно і поротно заради того, щоб диктор Радінформбюро міг урочисто оголосити про звільнення такого-то населеного пункту до важливої державної дати, а то й до дня народження Йосипа Віссаріонича.
З одного боку, це тривожна для нас обставина. Російські генерали, що підганяються стусанами, кинуть у вогонь все, що у них є під рукою, тільки б у стислі терміни завдати нашій армії поразку, яка могла б справити враження на бункерного упиря і з якого в Останкіно зліпили б подобу Куликовської битви. Все м'ясо і залізо обрушиться на наші позиції, і у ворога все ще багато того і іншого.
З іншого боку, поки тамтешні воєначальники жодного разу не проявили особливих талантів, зовсім навпаки. Країна, де з підозрою ставляться до розумних і нестандартних, і структура, де ця підозра десятикратно, а за ініціативу боляче карають, не народжує ініціативних командирів. Поставлені ж в тісні часові рамки, вони з великою ймовірністю нароблять купу помилок і дурниць, якими зможуть скористатися наші командири, виліплені за останні вісім років все-таки з сильно іншого тесту. Не кажучи вже про бійців, які і до Бучі готові були глотки гризти окупантам, а тепер і поготів.
Путіна підганяє і ще одна обставина, страшніше, відміряє інший часовий Орієнтир. До літа стануть найнеприємнішим чином проявлятися наслідки "пекельних" економічних санкцій, від яких поки, здається, ще можна відмахуватися. І з кожним тижнем все очевидніше і нищівніше.
Вести війну на їх тлі буде все важче, систему буде трясти, як в зоні неабиякої турбулентності. А в Україні на той час прекрасним чином покриється земля травичкою, а деревця і чагарник листям. "Зеленка" дуже неприємна річ для противника, який зайшов далеко на чужу територію. Та й чудові подаруночки, які зараз нескінченним потоком йдуть з десятків країн в Україну, на той час активно підуть у справу. Кожен день війни нам обходиться дорого. Але чим ближче до літа, тим дорожче він буде обходитися росіянам.
Читати такожБитва за Київ виграна, битва за Україну тільки починається: чому Росія полізе зновуНу і головне, звичайно, Росія безнадійно програла час в скільки-небудь стратегічній перспективі, вдарившись у маразм, архаїку і агресивне варварство. Україна ж, переживаючи важкий період своєї історії, в цій страшній боротьбі перспективу впевнено намацала. Це і називається бути на правильній стороні історії. Час згустився, сконцентрувався в Україні. Він за нас.