Світ сьогодні прокинувся дуже рано. Класичний підхід – має бути перший удар, але чи він обмежиться кількома годинами, як це було вже зроблено, чи буде ще серія - невідомо.
Програма мінімум Путіна - це захопити рештки Луганської та Донецької областей, де зосереджена основна військова сила. А далі - це відрізання так званої Новоросії, пробивання сухопутного кордону по Приазов’ю до Криму і з’єднання з Придністров’ям. Як програма максимум - це капітуляція Києва.
Зараз головна надія на ЗСУ, тому що від них буде залежати, яких успіхів може досягти. Може бути серйозний спротив і втрати (як територій, так і людей), але якщо він не зможе зломити спротив негайно, тоді можна очікувати якусь паузу - спробу переговорів.
Також є сподівання, що наші партнери нас чимось приємно здивують у погрозах Україні санкціями.
Зупинити Путіна важко. Втрата Донецької і Луганської областей, якщо подивитися на карту, це, по суті, втрата половини збройного потенціалу і де-факто - військова поразка. Якби він зупинився на лінії розмежування - це був би ідеальний варіант. Але вже сьогодні, окрім того, що Росією були атаковані військові об’єкти, було атаковано місто Умань - суто цивільне місто, де не було жодних військових цілей.
Тобто низка ударів Росії була спрямована по невійськових об’єктам, у тому числі - аеродром в Ніжині, який не має жодного військового літака і належить до структури ДСНС.
Читайте такожЧого чекати від Путіна після ракетних ударів по УкраїніДалі Путін може вдатися до залякуючих ударів. Насамперед, вразливе місто Київ, щоб спровокувати паніку і примусити українську владу піти на умови капітуляції.
Мені важко уявити, якого роду санкції можна запровадити, щоб зупинити Путіна. Тому що санкції - це біль відтермінована, а йому потрібно зробити боляче тут і зараз. У тому, що відбувається, Путін мало турбується про зворотню реакцію, бо зі сторони Заходу вона абсолютно прогнозована.
Україна наразі єдина, хто може це зробити, адже західні партнери поки що не готові застосовувати силові інструменти для зупинки Путіна. Якщо переводити на побутові речі, Путін - це той, хто кинувся в бійку і не відчуває болі. Тим більше, що він упевнений, що битиме лише він.
Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики і міжнародної безпеки Центра Разумкова, спеціально для Главреда