Відверто кажучи, пропозиція Зеленського до Байдена напередодні зустрічі двох президентів складається з двох частин – питань внутрішньої і зовнішньої політики. У даному випадку геополітичне меню виглядає більш переконливим у порівнянні з внутрішньополітичними досягненнями.
Зокрема, Україна запровадила санкції проти осіб, що втручалися у вибори президента США. Крім того, Зеленський під час розмови також може говорити про деолігархізацію та про досягнення у ній – зокрема, про законопроєкт, що пройшов перше читання і зміну структури економіки через нього.
Можливо, Зеленський згадуватиме і про інші реформи, однак у них є слабке місце - боротьби з корупцією. Ті самі непрозорі конкурси щодо обрання голів Бюро економічної безпеки та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури вказують на те, що на цьому напрямку у влади повний провал. Тут ще варто додати кейс Нафтогазу, на який звертали увагу західні партнери.
Динаміка зрозуміла і нею американці незадоволені, тож питань про це Зеленському не уникнути. Українська сторона також може попросити у Байдена статус союзника поза межами, однак навряд чи Байден на таке погодиться, бо він не захоче йти на чергову конфронтацію з Росією.
Єдина тема, у якій Зеленському дійсно є що сказати – Північний потік-2. За поточних умов це чутливе питання для обох президентів, і оскільки Байдена через це критикують опоненти, Зеленському можна було б щось виторгувати.
Читайте такожПоганий знак: чого чекати Україні від стратегічного діалогу США та РФЗагалом часовий проміжок для першого повноцінного візиту Зеленського до США вибраний невдало, бо, по-перше, усередині США наразі спостерігається політичне затишшя (активність починається із середини вересня), а по-друге, через ситуацію з Афганістаном, до якого наразі прикута уся увага, не кажучи вже про внутрішньополітичні питання у США. Тому Зеленському доведеться сильно постаратися, щоб звернути на себе увагу – або робити заяви, які змусять американську адміністрацію збільшити і рівень допомоги Україні, і отримати компенсації за втрати по Північному потоку-2.
Цей підхід і розуміння стратегічного партнерства між двома країнами не відображається у зацікавленості адміністрації демократів якось співпрацювати із Зеленським та його Офісом. Сумніваюся, що цей візит узагалі наразі був потрібен – тож тут не варто очікувати проривних рішень і вимірюваних результатів.
Анатолій Октисюк, політичний експерт аналітичного центру Democracy House, спеціально для Главреда