Не фанат Зеленського, але кращого часу, місця і контексту, ніж Мюнхенська конференція з безпеки, де він пред'явив претензії по Будапештському меморандуму в першу чергу США, Великобританії, а в другу – Китаю і Франції (вони спостерігачі там), придумати складно.
Україна гучно притискає в першу чергу США до стінки, публічно ставлячи під сумнів їхню здатність бути супердержавою і гарантом безпеки своїх союзників по всьому світу (Тайвань, Японія, Південна Корея і т.д.). Це дозволить елітам в США, які це розуміють, брати за горлянку проросійське крило в адміністрації Байдена, а від самого Байдена домагатися більш рішучих дій щодо захисту гегемонії США. І припинити каламутні договорняки з Путіним, коли на словах допомагають нам, а на ділі допомагають йому нас додушити.
Читати також"Немає зброї і безпеки": Зеленський поставив під сумнів Будапештський меморандумА довести своє право називатися "супердержавою" можна зараз, показавши ефективний захист України. Не триндежем, а конкретною допомогою, яка в рази повинна перевищувати теперішню (зброя, превентивні санкції проти Росії, санкції по ПП-2 та інші плюшки).
У такому контексті питання "виконання Мінська" і "особливого статусу Донбасу", про який дозволяє собі говорити глава Держдепу Блінкен, забувається як ідіотське до моменту виконання Будапештського меморандуму. Або ефективної допомоги у відбитті атаки на Україну зараз.
Читати такожПотужна промова президента в МюнхеніЯкщо союзники Росії Німеччина і Франція щось продовжують говорити про Мінську, то відразу з ноги посилаються в пішу еротичну подорож у напрямку Вашингтона. Нехай вони їм пояснюють, чому це неможливо.
Дуже радий новому тону розмови із Заходом, який злегка [знахабнів] (неценз.), коли м'яко підштовхує нашу країну до капітуляції через Мінськ.
Загалом, все дуже правильно. Пора по-дорослому грати і вигризати собі місце в цьому світі, який побудований за принципом — або ти хижак, або їжа. Пора хижаком ставати. Як говорила Голда Меїр "ми хочемо жити, а вони хочуть нашої смерті. У нас немає простору для компромісу". Ми не в тому положенні, щоб соромитися і когось потурбувати. Йдеться про виживання держави.