Під час позачергового засідання 15 липня Держдума РФ може ухвалити рішення про утворення міні-СРСР у складі Росії, Білорусі за України за підписами Путіна, Лукашенка та Януковича.
Теоретично такий варіант виключати не можна — відсутності здорового глузду у них для цього вистачить. При цьому треба розуміти, що все це не матиме жодної юридичної сили, буде черговим порушенням будь-яких норм, принципів, міжнародних правил і неприхованим зазіханням на суверенітет України, що дозволить Україні ставити питання про чергові санкції проти Росії.
Та я не впевнений у тому, що вони на це підуть. У мене є така підозра, що це — один із моментів інформаційних спецоперацій, які останнім часом активізувались проти України паралельно зі значними успіхами ЗСУ на фронті.
Поява нових озброєнь, зокрема таких, як HIMARS (хоч і в невеликій кількості), дуже серйозно позначається на ході війни — щоденні підриви російських складів уже суттєво вплинули на перспективи наступів на території України і показали усьому світу, що війна Росії проти України починає переходити в іншу фазу, в якій Україна вже може не лише відбивати російську навалу, але й перейти до відвоювання захоплених раніше територій. До речі, про це вже офіційно заявила і сама Україна, зокрема міністр Рєзніков заявив про те, що президент Зеленський дав наказ розпочати звільнення території півдня України.
У такій ситуації Росія стикнулася з необхідністю спробувати в будь-який спосіб зупинити Україну. І єдиний доступний для них спосіб - це тиснути на світ, аби припинити постачання зброї в Україну. І тут ми бачимо, що активізуються практично усі відповідні ресурси. Дістали навіть Шредера, який німецькій пресі розповідає про те, що стратегія надання зброї Україні неправильна, потрібно вести переговори з Путіним. Сам Путін залякує історіями про “ми ще не починали”, знову ж таки, натякаючи на необхідність переговорів.
До речі, історія із конгресменкою Спартц та її обвинуваченнями на адресу української влади теж непогано вписується у цю схему, тому що головна її мета — просування ідеї про те, що Україна не може використовувати ефективно допомогу озброєнням і треба створювати відповідні комісії з контролю, що українська зброя потрапить не в ті руки тощо.
Читайте такожЗалякування від Росії: як Путін знову спробує переконати ЛукашенкаТобто всі зусилля — дипломатичні, інформаційні — спрямовані на те, аби в будь-який спосіб зупинити постачання новітньої зброї для України. Тому що Росія відчула, що ця зброя вже є і вона створює ситуацію перелому на фронті, який у кінцевому рахунку може створити ситуацію відвертої військової поразки Росії.
Тому усі ці залякування — це зондування ґрунту. Мовляв, завтра Росія заговорить про анексію всієї України, розпочне якусь необмежену війну, тому біжить швидко з нами миріться і поки що не постачайте зброю Україні.
Але насправді перехід до масштабних залякувань і подібних авантюристичних планів — це свідчення того, що вони не знають що робити. Оголошувати проходження України, при тому, що вони захопили дуже малу частину України — це демонстрація власної слабкості.
Тому Росія і далі піде по сценарію залякування — ми пам’ятаємо як це було 9 травня, коли Путін нібито міг оголосити Україні відкриту війну, мобілізацію в Росії. Подібних історій було дуже і дуже багато, Але не думаю, що вони можуть вигадати щось принципово нове — вони можуть лише продовжувати гнути ту саму лінію, підключати все більше людей, намагатися тиснути у силовий спосіб, продовжувати приховану мобілізацію, щоб зібрати якомога більше військовослужбовців, розконсервувати ще більше техніки і кидати її на територію України. Але нічого нового це їм не дасть.
Петро Олещук, політолог, викладач Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, спеціально для Главреда