Роль і місце, які будуть відводити Україні ключові для неї держави, залежать від того, як вона сама себе поставить. Світ жорстокий і цинічний, і потрібно вимагати того, що відповідає твоїм власним інтересам.
Щодо США і Великобританії Україна повинна займати активну позицію, особливо з питань безпеки: "Хлопці, ви підписали Будапештський меморандум, під ним стоять підписи ваших президентів. Тому все те, що сьогодні відбувається навколо України, є в тому числі ударом по вашому престижу, особливо – по американському. Якщо ви віддаєте Україну на поживу Російської Федерації в тому чи іншому вигляді, виникають сумніви в тому, що США є супердержавою».
Якщо ж Україна буде мовчати і покірно прислухатися до всього, що Вашингтон і Лондон їй говорять, нічого хорошого на неї не чекає. Адже США хочуть розміняти Україну на союз із Росією проти Китаю...
З Великобританією трохи інша історія: вона після Brexit проводить більш активну зовнішню політику – у неї свої інтереси в Чорноморському регіоні, на Кавказі, на Близькому Сході тощо. Із Лондоном нам потрібно вести розмову і розробляти спільні програми, наприклад, чорноморська база в Очакові, яка може бути британською. Але знов-таки багато що визначатиме позиція України, і, якщо вона буде пасивно слухати все, що їй будуть говорити, її просто «зіллють» – будуть змушувати виконувати «Мінськ», щоб зняти з Росії санкції і вільно з нею торгувати.
Відносно Німеччини не залишилося жодних ілюзій: вона – відверто проросійська країна. Інтереси німців міцно пов'язані з Росією. І Україна повинна приймати це як даність, адже, на відміну від США і Великобританії, Німеччина нам нічого не обіцяла. З Німеччиною необхідно постаратися вийти на прагматичні відносини.
Перш за все, Україні важливо вирішити питання Північного потоку-2, і вона повинна піднімати його глобальніше, в тому числі звертаючись до США. Плюс Україна повинна дати зрозуміти Німеччині, що, якщо німецькі компанії хочуть працювати в Україні, за це потрібно буде платити. Наприклад, Siemens хоче продати нам якісь поїзди – добре, але це можливо тільки за умови або локалізації виробництв, або поступок в економічній сфері, які будуть приводити до конкретних результатів, а не фейкових розповідей про те, що нас коли-небудь потім приймуть до ЄС.
З Китаєм, вплив якого активно зростає, все цікавіше. Це ринок збуту українських товарів. З Китаєм потрібно вибудовувати суто економічні відносини та не грати з ним у жодні політичні ігри. З Китаєм говорити потрібно, але дуже обережно.
Читати такожОдин на один з Росією: чи є Україні на кого покластися в 2022 році
"Мотор-Січ" Україна Китаю не віддасть, і це правильно. Запускати китайців у стратегічні галузі теж не можна, як і американців. Але як ринок збуту Китай можна використовувати і потрібно підтримувати з ним обережні контакти. Адже Піднебесна цікава Україні ще й тим, що може дати якісь більш-менш дешеві технології, скопійовані з західних, або інші, які ми зможемо використовувати собі на користь.
Співпраця з Туреччиною цікава Україні. Сьогодні вона йде у фарватері Великобританії і є для нашої країни ринком збуту. При цьому Україні не варто підписувати з Туреччиною договір про вільну торгівлю. Ми повинні пробиватися на турецький ринок, йти на військово-технічне співробітництво, а також використовувати стратегічний інтерес Туреччини проти Росії собі на користь. Непоганим варіантом був би військовий союз із Туреччиною, адже вона – країна-член НАТО. Також від Туреччини ми можемо отримати більш-менш дешеве озброєння, яке вона зараз виробляє і якого нам не вистачає. Також через Туреччину можна вийти на енергетичні об'єкти, наприклад, за погодженням з нею можна нарешті побудувати термінал, щоб везти з Близького Сходу газ, взявши Туреччину в долю.
Україна цікава туркам як таран проти Росії і як ринок збуту. Завдяки грі і союзу з Україною Туреччина могла б збільшити свою геополітичну вагу в Європі.
Польща – це наш військовий союзник, однак і вона не проти поживитися за рахунок наших трудових ресурсів і пограти в економічні війни. З поляками Україні потрібно підтримувати прагматичні відносини. Зараз нас об'єднує нелюбов до Росії, тому Польщу можна втягувати у військовий союз. При цьому слід пам'ятати про те, що ми з поляками – конкуренти за багатьма напрямками: за інвестиції, трудові ресурси, ринки збуту. Нас багато що об'єднує, але багато що і роз'єднує.
Для України було б цікаве створення окремого блоку на зразок Люблінського трикутника, куди б входили Україна, Польща і Литва, а також Швеція – ті країни, яким не подобається близькість до РФ і її агресивна поведінка. Також із Польщею можна вибудовувати окрему противагу Німеччині, адже це цікаво і самим полякам.
Читати такожУкраїна - головна страва в переговорному меню Заходу і Росії
Від Угорщини не варто очікувати жодних сюрпризів на Закарпатті, поки в України є армія. В цілому, Угорщина – це другорядний фронт. Ну, заблокувала вона нам якісь натівські програми, ну то й що? Адже нас все одно в НАТО не беруть. У НАТО по Україні більше працює Німеччина.
Однак, враховуючи, що Угорщина зараз активно переозброюється, можливо, вона – це наш потенційний ворог. Тому важливо стежити за всіма її кроками і не вестися на провокації.
Білорусі як суб'єкта вже немає. Лукашенко – це проксі Путіна. Україна повинна обжимати Білорусь в економічному плані. У нас якраз прийняли закон про локалізацію, і перший удар буде завдано по білоруських виробниках, які активно харчуються на нашому ринку, на наших держзакупівлях. Потрібно видавлювати їх з усіх напрямків і замінювати українськими виробниками.
Крім того, Україні слід проводити політику імпортозаміщення щодо палива – надто вже токсично брати паливо у Білорусі.
Плюс необхідно зміцнювати кордон. І хоча прямі провокації з боку Білорусі навряд чи будуть, не можна виключати, що білоруський напрямок може використовуватися Росією як плацдарм для провокацій, наприклад, для авіації і ракет, які можуть бути запущені з території Білорусі.
Читати такожЧому Україні в 2021 році майже нічим хвалитися перед сусідами
В цілому, українці повинні зрозуміти одну просту річ: в умовах, що утворилися, у нас є тільки три надійних партнера – українська армія, військово-морський флот і український народ. Більше нікому вірити не можна. Що стосується інших країн світу, Україна повинна грати на їхніх слабкостях і протиріччях, щоб досягати своїх цілей. Адже у кожної країни свій інтерес, і кожна намагається грати Україною. І для нас головне – не дати іншим державам за рахунок наших національних інтересів вирішити їхні проблеми.
Тарас Загородній, політичний та економічний експерт, спеціально для Главреда