Після того, як Україна застосувала проти російських бойовиків на Донбасі безпілотник Bayraktar для захисту своїх позицій, Франція та Німеччина висловили стурбованість і заявили про порушення Україною домовленостей про припинення вогню.
Перш за все, Росія останніми днями навмисно підштовхувала Україну до подій, пов’язаних із досягненням вигідних їм переговорних позицій у межах ТКГ, їй також було важливо вплинути на українських та європейських переговорників і обстрілами показати, що ситуація виходить з-під контролю, динаміка загострюється і Україна нібито може бути непрогнозованою та небезпечною для балансу сил. Але натомість Росія створила основну проблему - фактично захопила у заручники місію ОБСЄ, чим перекреслила усі зусилля по представленню Києва як недоговороздатного партнера. Бо неадекватною тут виявилася саме РФ, яка руками бойовиків захопила у заручники представників організації, яка має усі можливі дозволи і мандати. Натомість Україна продемонструвала, що може відповісти на будь-яке загострення ситуації, і тому застосувала наднову зброю, проти якої у російських військ поки що немає антидоту.
Саме тому, по-перше, чекати після цих заяв якихось наслідків Україні не варто, бо усі можливі наслідки ми уже отримали. Час занепокоєності минув - Україна вже пройшла усі можливі дедлайни по виробленню нової моделі поведінки ЄС стосовно Росії. Нічого нового ми від Європи не чуємо - лише запевнення, коли треба гарантії. Тож немає ніякого сенсу зважати на подібні занепокоєння - варто лише пояснювати позицію і далі так само, як діяли у цьому випадку.
По-друге, ми бачимо готовність Європейського Союзу до проактивної політики. У їх інтересах - збереження санкційної політики, тому, як на мене, Україні навпаки треба якомога частіше застосовувати безпілотники для подавлення джерела можливих нападів або обстрілів з боку російських окупаційних військ по українським позиціям.
Очевидно, що і у Меркель “під дембель”, і у Макрона перед президентськими виборами, коли у нього немає зовнішньополітичних здобутків, були зацікавлені у тому, щоб провести “прощальне” засідання “Норманді” із якимось сухим залишком, який вони могли б показати своїм виборцям.
Але насправді жодних підстав для проведення цієї зустрічі наразі немає. Більше того, Україні не варто вплутуватися у цю історію, бо від нас вимагають нових зобов’язань у той час як Росія досі не виконала своє домашнє завдання. У тому числі, щодо припинення обстрілів, адже з 2019 року ми не мали жодного без обстрілів.
Тому будь-які нові зобов’язання, спроби Банкової піти на якісь поступки тільки задля того, щоб провести “Норманді” (бо така небезпека наразі є) будуть мати у підсумку лише нові зобов’язання, які Україна накопичуватиме, як сніжний ком.
Читайте такожУ Росії здали нерви: як Москва вручила Україні серйозні козиріЯ можу зрозуміти дипломатів європейських країн, які використовують примирливу риторику, адже для них загострення (у тому числі - силове) на Донбасі перекреслює усі спроби отримати поступки від Росії і показати успішність своїх миротворчих зусиль у рамках Нормандського формату, однак для України це не має ніякої доданої вартості.
Саме тому ми вимушені фіксувати кризу переговорного процесу, недієздатність “Мінських угод” і говорити про те, що для того, щоб не відбулось розморозки конфлікту усі сторони-учасники мають переглянути домовленості та перейти до більш ефективного, можливо, рамочного документу, де Росія чітко бере на себе відповідні зобов’язання. Якщо цього не станеться, Україна знаходитиметься у ситуації постійних викликів і дестабілізації ситуації у цілому - ця загроза зберігатиметься на довгий період часу і ніякі запевнення ЄС не матимуть практичних наслідків для сторін конфлікту.
Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, спеціально для Главреда