Анонсоване напередодні рішення щодо можливої відставки міністра оборони Олексія Резнікова було принциповою помилкою. Перш за все, ця ситуація не була повністю узгоджена ані з Резніковим, ані з Будановим, чию кандидатуру озвучили як можливого наступника.
Зокрема, рішення щодо відставки, яке було озвучене депутатами, викликало публічне обурення з боку Резнікова. Скоріше за все, міністр оборони вийшов не лише у публічний простір, а й напряму до президента Зеленського, а, можливо, і Єрмака. Після чого, ймовірно, все переграли.
Саме по собі рішення відносно Резнікова – це, безперечно, наслідок корупційного скандалу, який виник у Міноборони. Його планували реалізувати задля зменшення політичної напруги. При цьому Резнікову довіряють, його цінують та хочуть зберегти у команді. Певно, саме тому виникла ідея перекинути його на іншу посаду.
Можливо, тимчасово, бо Мінстратегпром взагалі збиралися ліквідувати. Цілком ймовірно, що це теж обурило Резнікова, бо це не його сфера. Насправді він хоче бути міністром юстиції. Якщо йому б запропонували це крісло, він би погодився. Тим паче, що розглядався варіант відправки чинного міністра, Дениса Малюськи, послом у Європі, після чого Резніков міг би зайняти його місце.
Бо як сказав Резніков, він несе репутаційну відповідальність – йому особисто претензій не предʼявляли, хоч і він і не втримав під контролем ситуацію в міністерстві, яким керує. Однак його дуже цінують як талановитого переговорника і як свою людину, як вдало виконує політичні функції.
Варто зауважити, що кандидатуру Буданова обрали, тому що інших варіантів немає. Є сподівання, що Буданов, як військова людина, може навести військову дисципліну у відомстві. Але подейкують, що Буданов теж був проти, тим паче за законом, після реформи Міноборони у 2019 році, посада міністра – політична, і її має обіймати цивільна особа. Військовий теж може бути призначений, з цим немає проблем – у нас попередні міністри, Полторак і Таран, були військовими. Однак перед призначенням на посаду міністра обидва пішли у відставку та звільнилися з армії.
Буданов, судячи з усього, звільнятися не хоче – він, як кажуть, не дуже хоче бути міністром, хоча формально це для нього підвищення. Він – людина амбітна, але, схоже, Буданов не у захваті від перспективи очолювання міністерства, тим більше після корупційного скандалу.
Якою буде ситуація в ГУР – покаже лише практика. Наведу вам інший приклад: коли змінили керівника ГУР два роки тому, теж після скандалу, це теж вважали послабленням. А виявилося, що це – талановита людина. Ми не знаємо, хто буде замість Буданова і того, як ця людина себе проявить. Тут важко щось казати, бо ця сфера специфічна. Про Буданова багато хто дізнався з інтервʼю, хоча не всі на такій посаді їх дають. Яким би він став міністром – теж сказати важко. У ГУР йому комфортно, бо це його сфера, він там усе знає. Плюс він є одним з тих військових, для якого розвідка – це сенс життя. Тому навряд чи він хоче кидати військову службу, що, судячи з неофіційної інформації, було причиною його відмови від посади міністра.
Втім, можливий варіант, за якого Резніков залишиться на своїй посаді. Просто знайдуть потужного заступника чи декількох (але чи знайдуть – теж питання), які наводитимуть лад у міністерстві та проведуть внутрішній аудит. Адже Резніков – публічна особа, і він корисний саме у виконанні публічних функцій міністра та зовнішній комунікації. Але для внутрішнього менеджменту складним міністерством, з давніми корупційними традиціями, потрібна потужна людина. Поки що рішення відклали через неоднозначність ситуації. Тому далі зʼясовуватимуть що робити далі – чи залишити усе, як є, чи Резніков піде на іншу посаду.
Звісно, Резніков відіграє важливу роль у перемовинах щодо постачань зброї (особливо напередодні нового Рамштайну), однак варто враховувати, що рішення щодо зброї узгоджуються і ухвалюються політично першими особами. Не під час зустрічі у Рамштайні, це – лише фіналізація та координація. Тому говорити, що без Резнікова усе розвалиться, передчасно. Тим паче, що навіть без посади він може бути спецпредставником на переговорах.
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента", спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
