Серед безлічі причин, чому ми досі не програли і чому шансів на перемогу у нас більше, чим на поразку - я виділяю одну найвищу. Це не командування нашими військами - хоча без цього ми б однозначно програли. Це не потужний волонтерський рух - хоча без цього наші війська не змогли давати ефективну відсіч ворогу. Це не допомога Заходу - хоча без цього ми б не могли зупинити окупанта. Найважливіше, що я ставлю на перше місце - це наша єдність.
За всю нашу тисячолітню історію мені важко згадати історичний момент такого виклику, перед яким ми всі були єдині. Ні в момент нападу монголо-татар, ні в козацьку добу, ні в добу визвольних змагань, ні зрештою в добу здобуття Незалежності - ми ніколи не мали такого рівня єднання нашого народу. Це виглядає як пафос і слова, але насправді ні, це має дуже практичну цінність.
З перших днів, ми всі зосередили зусилля на перемозі. Ми ставали до лав ЗСУ, до лав волонтерів, ми підтримували біженців, ми віддали заощадження на армію - ми як народ робили все можливе і не можливе. Не як влада, не як опозиція, а як єдиний народ. Єдність дозволила максимально мобілізувати нас і наші ресурси, що дозволило завдати поразки окупантам під Києвом, і почати зупиняти їх в інших регіонах.
Переведення війни в довгострокову вимагає ще більше єдності від нас. Ми почнемо переживати не тільки лихо війни, а й її наслідки - серйозну економічну кризу. І тільки від нашої згуртованості та єдності залежить, як ми зможемо справитись з цими загрозами.
Зрештою, давайте чесно визнаємо: чи могли б ми організувати відсіч ворогу, якщо б політики з’ясовували стосунки і критикували кожне рішення? Чи отримали б ми за таких умов ту допомогу військову, яку надали наші партнери? Ні.
Так, на жаль, все не дуже гладко. Є багато проблем, є багато тих, хто думає не про перемогу, а про себе. Є про що розповісти, і мені, можливо, навіть більше, ніж багатьом. Так, є ті, хто зловживає нашою єдністю, маніпулює нею, викривлює наші успіхи і невдачі. Але щоразу, коли ми кладемо на шальки терезів бажання про це розповісти чи почати з цим боротися, а на іншу єдність - єдність завжди буде переважувати. Бо не має значення, чи переможемо ми корупцію, коли не буде країни. Не має значення, хто більше з політиків правий, коли не буде країни.
Тому сьогодні і завтра, і аж до перемоги - єдність має переважати все інше. Той, хто зруйнує нашу єдність - зруйнує нашу оборону. І тут я хочу підкреслити: це стосується влади, як і будь-кого іншого. А все інше після перемоги. За всі рішення, прийняті до чи під час війни - доведеться відповісти. Але знову - тільки після перемоги.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
