Що буде, якщо Україна залишиться без допомоги Заходу?

Багатьох турбує зараз, дещо апокаліптичний сценарій, а саме, що буде, якщо Україна залишиться без допомоги Заходу?

В останні дні ряд західних видань і аналітиків навперебій стали публікувати матеріали, присвячені перспективам України у війні з Росією, в разі припинення допомоги від західних партнерів. Щось подібне ми вже могли бачити напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року і після самого вторгнення, коли Україні давали 96 годин на утримання російської армії, потім терміни збільшилися до пари тижнів і найпізніші прогнози до місяця.

Жоден з них не підтвердився. Україна другий рік не тільки успішно стримує російські війська, а й змогла зробити немислиме для багатьох аналітиків – звільнити частину окупованих територій.

З іншого боку, зараз ситуація дещо інша і на цьому тлі, є як позитивні версії розвитку подій, так абсолютно апокаліптичні, схожі з, все тими ж 96 годинами і парою тижнів.

Позитивний сценарій.

Якщо розглянути позитивні сценарії, то в основному вони базуються на тому, що за час війни, українська армія змогла затрофеить набагато більше російської техніки, ніж їй поставили західні партнери. В Україні навіть існує такий жарт, що головним партнером України по ленд-лізу виявилася російська армія.

І справді. Згідно тільки верифікованим, підтвердженим документально (фото і відео), даними, Сили оборони України (СОУ) затрофеїли понад 2 900 одиниць російської техніки. Зазначу, що верифіковані дані – це не фактичні, і вони завжди відрізняються в набагато меншу сторону.

Наприклад, тільки російських танків українські війська захопили 597 одиниць, в тому числі і найбільш сучасні Т-90. В Україні сформована ціла рота з танків Т-90 модифікацій а/АК/з/М "Прорив". Бойових броньованих машин (ББМ) було захоплено понад 800 одиниць! І так далі…

Але в цьому райдужному сценарії є дуже важливий нюанс, а саме, переважна частина трофейної техніки вимагає ремонту, часом із заміною унікальних запчастин, вироблених тільки в Росії, а так само боєкомплекту.

А тому, в реальності, тільки певна частина трофейної техніки швидко поповнила склад СОУ, інша частина – через деякий час, а якась частина так ніколи не зможе бути використана за призначенням. А тому, трофейну компоненту не слід переоцінювати і надавати їй значення порівнянне з поставками Західної техніки.

Рекомендуємо:

"Партизанська війна": майор розповів, що буде за відсутності допомоги Україні від союзників

Негативний сценарій.

Негативні сценарії, з якими зараз можна ознайомитися і, зовсім відірвані від реальності ще більше, ніж позитивні. У них йдеться про дуже швидке падіння оборони України і захоплення територій в гранично стислі терміни. Але, дилема полягає в тому, що в більшості випадків ці сценарії проектуються на наступальні можливості російських окупаційних військ станом на лютий-березень 2022 року, без урахування значного погіршення цих показників станом на сьогодні.

Росія у війні проти України розгубила свій наступальний потенціал до рівня від можливості вести широкомасштабний наступ по фронту на сотні кілометрів, до рівня кілометрів. Якщо у 2022 році РОВ наступали на Київ угрупованням у 40 тисяч з території Білорусі, через Чернігівську, Сумську та Київську області, і змогли дійти до столиці України, то зараз угруповання у понад 40 тисяч, другий місяць намагається оточити маленьке містечко Авдіївка, до якого від лінії бойових зіткнень (ЛБС) потрібно було подолати від 1,5 до 2,5 км.

Навіть з урахуванням зменшення боєздатності СОУ у РОВ якісно ці показники вже не зміняться і вони вже ніяк не дозволять їм просуватися вглиб території України так само швидко, як два роки тому.

А тому, все ж більш реальний сценарій подій, при припиненні підтримки України партнерами, виглядає дещо інакше.

Реалістичний сценарій.

Перш ніж описати більш реалістичний сценарій, я зазначу, що навіть він не буде відповідати дійсності. Чому? Тому, що підтримка партнерами України повністю ніколи не припиниться, і можуть виникнути тимчасові затримки, але не повна заморозка поставок. Проте, розглянемо такий варіант.

В даний час російські окупаційні війська (РОВ) застосовують переважно піхотну компоненту в наступі. Це обумовлено нестачею механізованої компоненти і її штатним дефіцитом. Тобто, якщо говорити про настання РОВ при вищезгаданому сценарії, то воно буде здійснюватися точно так само як і по всій ЛБС.

В української армії, за відсутності підтримки партнерів, буде пропорційно знижуватися кількість артилерійських пострілів на добу з 5-7 тис/добу, до 1 тис/добу і менше. Власне виробництво боєприпасів зможе дозволити тримати цей рівень, але він не забезпечить всіх потреб артилерії в обороні. Це дозволить РОВ, навіть превалюючою піхотною компонентою, але більш результативно проводити наступ.

Так само важливо приділити увагу тому, що протягом усього 2023 року СОУ регулярно отримували від партнерів номенклатуру вражаючих засобів, які практично не використовувалися. Йдеться про ПТРК Javelin, протитанкових NLAW і AT-4 та інших. Крім того, тривало виробництво високоефективного українського ПТРК "Стугна-П" і ПТУР до нього.

Але, всі ці кошти були витіснені з ЛБС дронами, що стали прокляттям для російської техніки. Проте, можна говорити про достатні запаси даних коштів, накопичених для ведення бою, як на близьких, так і середніх дистанціях з російською технікою. Тобто, проблеми для механізованої компоненти РОВ, навіть при зниженні концентрації артилерійського вогню як були, так і залишаться.

Проте, стримування наступу РОВ буде поставлено під питання і оборонний потенціал СОУ очікувано знизиться. Основними опорними рубежами стануть не лінії оборони, а природні перешкоди, річки, озера, регіони з контролем СОУ панівних висот, лісові масиви, а так само населені пункти з щільною низько і високоповерхової забудовою.

Російське командування буде і далі прагнути в першу чергу вийти на адміністративні кордони Луганської та Донецької області, а так само розвивати наступ в Харківській області і перспективою виходу в Дніпропетровську область. Але, з урахуванням обмежених можливостей РОВ просування її піхотної компоненти і при незмінно високих втратах в особовому складі, вихід на Слов'янськ і Краматорськ, а так само Лівобережжя річки Оскіл, по лінії Лиман-Борова-Куп'янськ, може зайняти від півроку до року активних наступальних дій.

Вихід росіян на правий берег Херсонської області, за таких умов малоймовірний, проте буде поставлено питання про перебування на Лівому березі підрозділів СОУ, що розширили останнім часом плацдарм уздовж узбережжя. Цей плацдарм буде залишений.

У Запорізькій області буде втрачена контрольована зона в районі Вербового-Работиного, досягнута за результатом літнього наступу. Це може спонукати росіян до більш активних дій в області і російська група військ "Запоріжжя" розгорне наступ на Оріхів і Гуляйполе. Проте, дійти до самого Запоріжжя у них не вистачить ресурсу, з урахуванням сформованих в регіоні ліній оборони і рубежів.

Як би там не було, а відсутність допомоги від міжнародних партнерів вкрай негативно позначиться на ситуації в зоні бойових дій і протягом року Україна втратить ряд територій на Сході і півдні країни. Це може посилити позиції Росії на геополітичній арені і Москва на тлі просування своїх військ розгорне безпрецедентну кампанію з примусу України до переговорів на російських умовах.

Фактично, відсутність допомоги від партнерів позбавлять Україну можливості формувати сили для контрнаступальних операцій, а оборона буде менш надійною через брак повного спектру необхідних коштів. У свою чергу, через превалюючої піхотної компоненти російські війська будуть нести стабільно високі втрати, що буде змушувати їх проводити регулярні перегрупування і доукомплектування підрозділів, що так само буде впливати на темпи їх просування, яке, якщо говорити про плани захоплення всього лівого берега, може зайняти роки.

Але, знову-таки, повторюся, такий сценарій можливий виключно при повній відсутності допомоги від Заходу, а це неймовірний варіант, про який в основному мріють російські пропагандисти, але які абсолютно не відповідає державних інтересам, як США, так і Європейського Союзу. Проте, його розгляд заздалегідь, дозволяє підготувати Генштабу ЗСУ та військово-політичному керівництву план відповідних дій, на випадок гіпотетичної кризи.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред