Трамп розпочав глобальну торговельну війну. І головним наслідком цього рішення стане ізоляція США. Очевидно, вона буде частковою, не повною. Але ізоляція США від світових, у тому числі політичних, процесів буде основним напрямком, який, власне, задекларований адміністрацією Трампа як мета. Гасло "Make America Great Again" апелює саме до ізоляціоністської позиції Сполучених Штатів, яка, на думку Трампа і його команди, на даний момент є більш вигідною для США, ніж та міра включеності у світові процеси – безпекові, політичні, фінансово-економічні, яка була до цього часу. Тож Трамп свідомо обриває зв’язки зі світом.
Як це позначиться на політиці? Передусім це відкриває великі можливості для розширення впливу для альтернативних центрів. В першу чергу – для Китаю, який уже домінує в більшості регіонів як торговий партнер для більшості країн світу. А у зв’язку з такою стрімкою самоізоляцією США та перетворенням їх на токсичного партнера, перед Пекіном відкривається можливість створити альтернативу і запропонувати свій варіант глобалізації.
Звісно, можна говорити і про те, що Трамп руйнує єдність Заходу. Якщо ще можна говорити про Західний світ як про феномен і окреслену реальність. Адже те, що ми називали "Західним світом", переважно асоціювалося зі Сполученими Штатами та їхньою експансією – ідеологічною, політичною, фінансовою, військовою. Якщо з цієї конструкції прибрати американський вплив, то залишаються такі доволі ефемерні матерії, як культурна спорідненість, слова, які використовуються як гасла, наприклад, "свобода" та "демократія". Але цього недостатньо, щоб окреслювати Західний світ як цілісний.
Безумовно, висновки про розпад Західного світу і втрату ним свого значення дещо передчасні, оскільки все-таки в США зберігається конкурентна політика, і ми ще не знаємо, як довго буде правити Трамп, і що прийде йому на зміну. Але в будь-якому разі, Західний світ сьогодні перебуває в глибокій кризі.
Крім того, після появи рішення Трампа про запровадження мит пролунали думки експертів, що це наближає нас до третьої світової війни. Та, чесно кажучи, я прямого зв’язку тут не бачу, оскільки дві попередні світові війни були значною мірою спричинені не кризовою ситуацією, а, навпаки, завищеними очікуваннями суб’єктів світового порядку від можливої перемоги.
Сьогоднішні події, судячи з того, що я читаю в аналітичних матеріалах економістів, більше схожі на початок Великої депресії, причому рукотворної. Тобто це більше схоже на те, що Трамп волюнтаристичним методом охолодить світову економіку, а разом зі світовою економікою охолоджується і світова політика, і країни занурюються в проблеми виживання. Як на мене, ця ситуація не спонукатиме до авантюрних і радикальних кроків, а радше навпаки – буде змушувати діяти більш обережно, більше зосереджуватися на внутрішніх проблемах і на їх вирішенні.
Тому я не бачу загрози війни, адже навряд чи хтось із Камбоджі піде війною для того, щоб зменшити тарифи на постачання своїх товарів.
Крім того, нинішня ситуація боляче б’є по економічних ресурсах країн, а війни без ресурсів, як відомо, не починаються і не проходять. Економічний ресурс – це пальне для будь-якої війни. Якщо він буде стрімко скорочуватися в усіх суб’єктів, то ризик війни від цього зменшується.
Чи може в такій ситуації відбутися зіткнення США і Китаю? Економісти зазначають, що Трамп не просто охолоджує світову економіку і здійснює її аварійне гальмування, а робить це секторально і боляче б’є по товаровиробниках, а не по виробниках послуг. А економічний потенціал Китаю розвинувся здебільшого за рахунок товарного виробництва. Якщо по цій складовій китайської могутності буде завданий сильний удар, то навряд чи воєнна відповідь буде для Китаю найбільш доречною. Скоріше навпаки, бо війна – це великі витрати. Війною Китай не доб’ється розширення попиту на свої товари, а, навпаки, попит зменшиться зменшення, оскільки тоді світова економіка буде витрачатися на воєнні потреби, а це явно не те, що продає Китай на сьогоднішній день.
Тож агресивна реакція у вигляді військової активності можлива лише як рефлекс, але це явно не раціональна реакція. І я не думаю, що Китай буде діяти таким чином. Найімовірніше, він скористається політичними, ідеологічними та культурними можливостями, які дає самоізоляція Америки в нинішній ситуації, а на економічні проблеми, які створює йому Трамп, буде відповідати, частково дзеркально – тиском на американську економіку, маючи великі вкладення в державний борг США. І, звичайно, Китай буде намагатися компенсувати це якимись іншими бонусами, які дана ситуація йому несе. Але це не привід для того, щоб воювати проти Сполучених Штатів.
Інший момент. Рішення Трампа про запровадження мит не торкнулося Росії, КНДР, Білорусі тощо, і у Вашингтоні це пояснили тим, що у США з цими країнами начебто немає торгівлі. Мене це наштовхує на думку про те, що на даний момент це рішення Трампа є радше політико-ідеологічним жестом, аніж раціональною і продуманою стратегією та вивіреною політикою. Адже під шалені тарифи потрапили навіть деякі безлюдні острови, що свідчить про те, що там ніхто особливо не розбирався, на кого які тарифи накладати. Можливо, задали певні параметри штучному інтелекту, отримали результат, і все, віддали Трампу на підпис. Тобто це, скоріше, політичний жест виконання Трампом якогось попередньо закладеного алгоритму і торги й укладання угод в стилі Трампа – в стилі "ковбойської політики".
Тож це все ще дуже непевно, незрозуміло і, напевно, багато разів ще буде переглядатися.
Росія та інші країни не були включені до переліку тих, проти кого запроваджені мита, тому що вони в голові Трампа і його команді просто "лежать в іншому кошику". Щодо Росії, так би мовити, у США інша політика – політика домовленостей з Путіним. Можливо, у Трампа якісь свої плани на "вісь зла", яка тепер для нього є "віссю добра", бо співзвучна в певних ціннісних орієнтаціях.
Хоча, до речі, не зрозуміло, чому з цієї "вісі зла" виокремили Іран і Китай, які оголошені найбільшими ворогами США – можливо, Трамп так розриває цю "вісь зла". Більше схоже на те, що путінська Росія і її сателіти виділені Трампом в якийсь окремий сегмент дійсності, з яким він має інший алгоритм роботи, і це не економічна сфера.
Тож основним наслідком дій Трампа буде ізоляція США. Куди він заведе Штати подібною політикою, чи виграють США від цього чи навпаки – буде залежати від загального контексту.
Зараз складається враження, що Трамп інтуїтивно чи з розрахунком підійшов до цієї ситуації, але він, як і Путін, до речі, зробили ставку на майбутній хаос – майбутній крах цивілізації, тобто розпад чи деструкцію базових елементів світопорядку, наприклад, міжнародного права, міжнародних фінансів, міжнародних торговельних зв’язків. Багато в чому Трамп і Путін самі провокують цей хаос. У такій ситуації той, хто раніше закриється і створить собі рятівний човен, може виграти. В такому випадку самоізоляція Америки зіграє на користь.
Проте є і другий сценарій, який полягає в тому, що міжнародна система збалансується, але вже пристосовуючись до нової ролі США. І в цьому випадку важко сказати, в чому Америка виграє, в чому програє, але її вплив буде набагато меншим – вона перетвориться на одного з багатьох суб’єктів світопорядку, але далеко не домінуючого.
Третій, найбільш ймовірний, сценарій полягає в тому, що до глобальних трансформацій справа одразу не дійде, це буде тривалий процес. А в міжчассі Америка зіткнеться з великою внутрішньою кризою, яка багато що змінить і від якої багато що буде надалі залежати. Тобто прогноз на найближчу перспективу полягає в тому, що буде внутрішня американська криза, яка покаже місце США в світовому порядку.
Максим Розумний, політичний експерт, професор кафедри міжнародних відносин Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціально для Главреда
Хто такий Максим Розумний
Максим Розумний – український політолог, філософ, журналіст, поет. Доктор політичних наук. З 2024 року – професор кафедри міжнародних відносин Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. Народився 27 червня 1969 року в місті Київ. Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка, факультет журналістики (1992). Завідувач відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень (2005-2008); радник віце-прем'єр-міністра України (2008); завідувач відділу гуманітарної політики та безпеки Національного інституту проблем міжнародної безпеки (з 2009), пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
