Після проголошення намірів ЄС виробити та надати Україні мільйон дронів протягом року у частини українців виник певний оптимізм. Особливо, з урахування того, що значна цих майбутніх дронів планується зі штучним інтелектом (ШІ).
Воно начебто і так: сучасні європейські дрони будуть роїтися і самостійно знищувати ворога під кожним кущем. І це нівелює і перевагу агресора у небі, і дефіцит боєприпасів у нас.
Насправді все складніше. Як завжди.
З одного боку, є підстави вважати, що з постачанням дронів у Європи складеться успішніше, ніж зі снарядами, зобов’язання по яких не виконані.
Це тому, що снаряди в Європи на складах є. Для власного використання на випадок війни. І виробництво снарядів для України там розглядається як бізнесовий проект: прибуток — головне, поспішати нема куди.
З ударними дронами ситуація принципово інша. Бо їх у Європи у достатній кількості нема. Тобто, є чудові розробки, є дослідні зразки, але все це для полігону, а не для поля бою. А всі вже зрозуміли, що сучасні дрони у війні проти ворога, який не зважає на втрати, вирішують дуже багато.
Тому європейським виробникам необхідно терміново налагоджувати дронове виробництво, випробовувати їх в умовах справжньої війни, доопрацьовувати і починати заповнювати НАТівські арсенали. Тут той щасливий випадок, коли наші інтереси і інтереси партнерів співпадають.
З іншого боку, дрони навіть з анонсованим ШІ не зможуть повністю компенсувати недостатню чисельність ЗСУ, тим більше, відсутність у нас достатньої кількості авіації, артилерії і боєприпасів.
За сучасного рівню ШІ він не здатен самостійно керувати дронами у складних умовах бою у лісопосадках, забудові і так далі. По-перше, для цього дрони потрібно буде обладнувати лідарами, що значно їх ускладнить і підвищить вартість. По-друге, вони стануть витрачати забагато енергії, що зменшить їх автономність і радіус дії.
Тому, швидше за все, ШІ буде лише асистувати оператору, і він зможе вправлятися не з одним, а відразу з декількома дронами. Але обирати цілі і вести рій дронів над складним рельєфом все ж таки доведеться людині. І це загалом помітно підсилить наш бойовий потенціал, але навряд чи вирішальним чином.
А що до переваги, точніше, хоча б паритету з ворогом, нам необхідно ще п’ять "блукаючих Петріотів" (той, хто впровадив цю тактику засідок ППО, заслуговує на найвищу державну нагороду), щонайменше 50 НАТІвських літаків з далекобійними ракетами (і "повітря-поверхня", і "повітря-повітря"), і звісно, все той же мільйон снарядів.
Бо у цій війні перемагає масовість.
Хто такий Олександр Кочетков
Олександр Кочетков – аналітик, політтехнолог, іміджмейкер. У минулому інженер-конструктор КБ "Південне" і заступник керівника пресслужби президента України.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
