Що спільного у кремлівського пропагандиста, європейського популіста та українського корупціонера

Що спільного може бути у кремлівського пропагандиста, Європейського популіста і, скажімо, українського корупціонера? Правильна відповідь - цинізм.

Бертран Рассел писав про те, що циніки не здатні вірити в те, що їм говорять, тому що не здатні вірити в будь-що. З нобелівським лауреатом важко сперечатися: цинізм як концепція заперечує вищі мотиви у людини. Циніки беруть до уваги лише гірші людські якості - і від них же відштовхуються при аналізі чужої поведінки.

Циніки всюдисущі. Це вони розповідають в ефірі російського телебачення про підступний Захід і його плани по знищенню Росії. Твердять про "екстремістів-кримських татар" і черговий "попереджений теракт" в окупованому Криму. Кричать про підступність "іноземних агентів", вся вина яких лише в тому, що вони намагаються не співати в загальному хорі.

Російські циніки не самотні. В Європі їм вторять всі ті, хто живе за принципом "своя сорочка ближче до тіла". Ті, хто не вірять в синергію і співпрацю. Вони схильні об'єднуватися не в ім'я ідеалів - а всупереч їм. І раз по раз пропонують відмовитися від єдиних правил заради миттєвих.

читайте такожТрагедія України: чому немає сенсу говорити про військовий шлях повернення Криму і ДонбасуВтім, в Україні цей світогляд давно здобув собі вдячну паству. Українські циніки розповідають нам про "зовнішнє управління". Протестують проти кадрових конкурсів з іноземцями в журі. Сіють зневіру і твердять про те, що "всі однакові". Їм вигідно жити в такому світі, тому що його опис нітрохи не суперечить їхнім ідеалам. Найменша підозра, що список мотивів людини не вичерпується користолюбством, прирече їх на відчуття власної неповноцінності, а тому вони старанно женуть будь-які думки про подібне.

Цинізм дуже добре продається. Тому що він нормує свого носія. Оголошує його точкою відліку і фундаментом. Цинік пропонує своїй пастві дрібницю. Говорить про те, що вони – носії фінальної редакції істини. "Ніхто не краще" - а тому немає сенсу ставати кращими. "Всі однакові" - а тому можеш залишатися таким же, як зараз.

Цинізм прямо протилежний прогресу. Філософія власного шлунка не передбачає співпраці, а циніки рідко готові наділяти оточуючих складними мотивами. Але наш світ ставав дружелюбнішим лише завдяки тим, хто готовий був розгледіти в сусіді краще. Циніки не створювали колективний комфорт - вони всього лише намагаються на ньому паразитувати.

Цинізм дуже добре купується. Тому що його носієві не потрібно підозрювати себе в етичній неповноцінності. Не доведеться думати про те, що інші можуть бути складніше і порядніше. Цинік судить світ по собі - а тому живе в реальності, де всі хочуть його обдурити. Він постійно насторожі - тому що в ідеалістах бачить лицемірів, а в альтруїстах – божевільних.

Цинізм - це релігія підозрілих. Дурних, відсталих і обмежених. Проблема в тому, що всі ці якості не дозволяють своєму носієві створювати складне. Майбутнє будується на співпраці. Успіх - на довірі. У той момент, коли ми перестали вірити в безальтернативність гри з нульовою сумою – у людства з'явився шанс.

Вісім років тому Україні оголосила війну держава, яка поставила цинізм на свої державні прапори. Сучасна Росія не втомлюється твердити про те, що брехня і обман – це альфа і омега світового устрою. Переконує себе в тому, що не порушує ніяких правил, а лише поводиться нарівні з іншими. А тому будь-які закиди з приводу власної поведінки Москва парирує формулою "сам дурень".

Але протистояння цинікам аж ніяк не повинно прирікати нас на зустрічний цинізм. Хоча б тому, що ця якість безпосередньо загрожує життєздатності суспільства. У той момент, коли цинізм зашкалює – суспільство розпадається, перестає реагувати на подразники, а потрясіння будь-якого масштабу не викликають в ньому ніякого колективного почуття: ні скорботи, ні єднання, ні солідарності. І в цей момент з цим суспільством можна робити все що завгодно.

Втім, українські торговці цинізмом навряд чи думають про складне. Ймовірно, вони всього лише стоять на сторожі концепції "Техас повинні грабувати техасці". Але в тому і штука, що в цей момент вони захищають своє персональне майбутнє ціною нашого колективного. І чим більше вони намагаються самих себе убезпечити - розповідаючи всім нам про те, що в світі немає нічого складнішого за травлення – тим вищий ризик, що втома і апатія в Україні візьмуть гору.

А тепер переконайте мене в тому, що етичний дефолт ніяк не пов'язаний з програшем у війні.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред