Якби Гіркіна не випустили зі Слов'янська

Набридло повторюватися. З року в рік святкують "звільнення" Слов'янська. З року в рік я, як свідок подій, пишу одне і те ж. Це написано було торік:

"Звільнення" Слов'янська Петро Олексійович назвав "блискучою наступальною операцією". Залишилося тільки нагородити Гелетея орденами Кутузова і Олександра Невського. Й орденом Червоної Зірки за багаторазове підняття прапора над "взятим" містом. І неодмінно дати золоту медаль невідомому поки ще герою, який переміг правду на скрижалях новітньої історії України.

Слов'янськ ми не брали. Слов'янськ Гіркін залишив - організовано і спокійно, пустивши для відводу очей бронегрупу на вірну смерть.

Всі знали, що Гіркін йде. Доносила розвідка, повідомляли місцеві, говорили в прямому ефірі бойовики.

Збиралися довго, йшли не поспішаючи. Коли Гелетей, що терміново прилетів, підіймав прапор перемоги у Слов'янську, загони бойовиків ще стояли у Краматорську.

читайте такожГіркін передрік розгром "ЛДНР" і перенесення фронту на кордон КримуЗавжди, скрізь, в будь-який момент їх можна було знищити - артилерією, авіацією, спецназом. Але цього зроблено не було. Тому що - договорняк.

Вихід Гіркіна з кільця - перша велика поразка України в цій війні. І перша велика брехня. Потім був розстріляний сектор "Д", була "взята" Савур-Могила, був Іловайськ, Шахтарськ, Луганськ, загибель Іл-76, два аеропорти, Дебальцеве...

Усього цього могло не бути, якби Гіркіна не випустили зі Слов'янська. Якби його знищили на марші. Якби не дали йому зібрати розрізнені сили сепаратистів в один кулак. Якби не зрадили...

Якби... - І тоді ми б відзначали не "звільнення" Слов'янська, а закінчення війни.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред