
Слава Україні! Ганьба Росії!
Четверту річницю повномасштабної війни Україна відзначила тим, що зупинила російський наступ і розпочала контрнаступ на півдні — у Запорізькій та Дніпропетровській областях.
Головний підсумок війни для Росії — повний провал. Провал на фронті: війна в глухому куті, і немає жодних надій на перемогу в найближчому майбутньому. Дипломатичний провал: тепер усім ясно, що Трамп не зможе змусити Україну капітулювати, а європейці не перестануть її підтримувати. Економічний провал: рекордний дефіцит федерального і регіональних бюджетів, падіння нафтогазових доходів удвічі, рецесія, перспектива гіперінфляції. Провал набору на контракт. В останні місяці вперше почалося скорочення чисельності окупаційної армії, тому що її втрати перевищують надходження нового гарматного м'яса, незважаючи на підвищення виплат за контракт.
Маятник війни в останні два роки, здавалося б, хитнувся на користь Росії, але тепер зупинився і пішов в інший — український — бік. Війна закінчиться на її користь. Україна не програла — значить, вона переможе. Росія не змогла домогтися перемоги — значить, вона зазнає поразки. Росія зациклена на релігії перемоги, на переможній манії — відсутність перемоги в Україні деморалізує агресора, призведе його до розколу і поразки.
Україна продемонструвала, що відбулася як держава. Українці — незалежний, гордий народ, готовий у найважчій ситуації дорогою ціною відстоювати свою незалежність і свободу. Більше того, Україна — наріжний камінь безпеки Європи, ворота, що захищають її від варварів зі сходу. Європа і Україна тепер тісно пов'язані і взаємозалежні. Європейська інтеграція України, яку намагався запобігти Путін, фактично відбулася.
Для путінської Росії війна проти України — це не тільки провал, але й ганьба. Її диктатор — не тільки кривавий маніяк типу Гітлера, але й невдаха, повний лузер. Її армія — набрід мародерів, нездатний на ефективні наступальні дії. Гітлер за перші роки війни захопив Париж, Брюссель, Амстердам, Осло, Копенгаген, Прагу, Варшаву і той же Київ. Путін за цей час з величезними зусиллями не зміг захопити навіть Куп'янськ, хоч і навів про це. Правда, закінчить цей недо-Гітлер так само, як його попередник.
Всі соціальні верстви Росії заплямували себе причетністю до цієї злочинної війни. Силовики — від рядових солдатів до генералів — показали себе садистами, маніяками-вбивцями, "Чикатило в погонах". Інтелігенція, в більшості гнила і продажна, стала обслуговувати, ідеологічно і педагогічно окормляти війну (від вчителів до університетських викладачів і "діячів мистецтва"). Так, багато хто виїхав або пішов у внутрішню еміграцію, але більшість залишилася і працює на режим.
Великий бізнес готовий наживатися на агресивній війні, вбивстві сусідів, на чому завгодно — аби зберегти і примножити капітали. Олігархи, які в 90-ті корчили з себе господарів життя, в основному виявилися чекістськими підстилками.
"Простий народ", якого обожнювала російська література — від Достоєвського до Твардовського, — готовий вбивати своїх братів за гроші: дружини продають на гарматне м'ясо чоловіків, матері — синів. "Прості російські мужики" вербуються на фронт, стають ґвалтівниками і вбивцями і повертаються "героями", щоб вбивати і ґвалтувати вже у себе вдома.
Про персону: Ігор Ейдман
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агенцію "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним з підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор багатьох публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русский мир".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред