Іранський вузол: політичне фіаско Росії та Ірану на Південному Кавказі

Офіційний Тегеран став більш масштабно втручатися в регіональну геополітичну ситуацію, чим привніс багато невизначеностей, відповіді щодо яких намагаються знайти політики та експерти.

Справа в тому, що дії Ірану на Південному Кавказі оцінюються як негативні. Офіційний Тегеран не сприяє створенню нової регіональної безпеки і розвитку співробітництва, його дії мають радикальний релігійний зміст і переслідують руйнування світської державності країн Південного Кавказу. На тлі катаклізмів глобальної геополітики ця тенденція сприймається як дуже небезпечний процес. Тому з'ясування основних мотивів і цілей політики Ірану на Південному Кавказі не є тривіальним заняттям. Тут можна виділити кілька факторів, які конкретно виражають основні напрямки політики офіційного Тегерана. Відразу доведеться визнавати, що вони з точки зору сучасної геополітики несуть в собі досить небезпечні ризики.

В першу чергу, створюється таке враження, що Іран діє в тісній координації з агресивно налаштованою Росією. Логіка цієї тези досить проста: Росія та Іран співпрацюють у веденні війни проти незалежної України і обидві країни не хочуть участі Заходу у створенні системи регіональної безпеки у Східній Європі та на Південному Кавказі. Більш того, форма державного устрою Ірану і Росії недемократична, а авторитарно-диктаторська. Тому для Ірану і Росії Захід і його політика - це загроза в геополітичній, політико-ідеологічній та управлінській площинах. Таким чином, співпраця цих держав-ізгоїв - очікуваний процес.

Але, разом з тим, між ними є деякі суперечливі моменти, які мають не тільки історичне коріння, але і не узгоджуються з геополітичними інтересами цих країн на Південному Кавказі. Ірану не хотілося б, щоб Росія на самоті домінувала в цьому регіоні. А Росія не бажає бути на рівних з такою нерівносильною їй країною, як Іран. Тим більше, Іран знаходиться у ворожих відносинах з сильною Європою та Ізраїлем. Є ще один значимий регіональний фактор - це Азербайджан як лідер Південного Кавказу, як стратегічний партнер Європи в енергетичній сфері і як країна, що підписує стратегічний документ з Росією.

Для Росії небажаний "відхід" Азербайджану в бік Заходу, Туреччини, Ізраїлю і навіть до Ірану. Можливо, з цієї причини Росія сприяла активізації Ірану в регіоні, сподіваючись, що під тиском офіційного Тегерана Азербайджан звернеться до Росії за порятунком від Іранського натиску. Якщо була така мета, то як показує логіка процесів, Москва і Тегеран явно прорахувалися – Азербайджан не тільки відкрив посольство в Ізраїлі, а й розвиває військово-технічне співробітництво з цією країною.

Але реакція Азербайджану цим не обмежується. Офіційний Баку вже оголосив чотирьох співробітників посольства Ірану персонами нон-грата. Протягом 48 годин вони повинні були покинути територію Азербайджанської Республіки.

Тоді виходить, що Росія і Іран тільки зіпсували відносини з Азербайджаном, і одночасно сприяли зміцненню позицій Заходу та Ізраїлю. Ще не варто забувати, що Азербайджан і Туреччина залишаються вірними стратегічними союзниками, в цьому напрямку жодних негативних змін немає і не очікується.

Нарешті, деструктивні дії Ірану проти Азербайджану не змінили ставлення Грузії до свого стратегічного сусіда. Глави держав Азербайджану і Грузії ще раз підтвердили прагнення до розвитку співпраці між країнами під час останньої зустрічі в місті Габала.

Цікаво, що активізація Ірану на Південному Кавказі не приносить реальних геополітичних дивідендів і для Вірменії. Хоча офіційний Тегеран підтримує Вірменію у всіх питаннях. Причиною цього є прагнення Вірменії до Заходу. Офіційний Єреван розуміє, що з Іраном не по дорозі, і в кожен момент потрібно очікувати удари західних країн та Ізраїлю в бік Ірану. Тому, союз Ірану і Вірменії більше носить словесний характер. Але все одно експерти впевнені, що від співпраці Ірану і Вірменії для Південного Кавказу ніякої користі не буде.

Важливу роль у цьому процесі відіграє, як не дивно, сьогоднішній стан українсько-іранських відносин. Україна географічно знаходиться у Східній Європі. Але, по-перше, через Чорне море межує з Південним Кавказом, по-друге, знаходиться в тісній співпраці з Грузією і Азербайджаном, по-третє, Україна сприймається Заходом як оплот опору до розширення російської агресії в бік Європи. А Іран своєю військовою технікою і фахівцями допомагає агресору Росії. Цим автоматично і викликає відповідну реакцію офіційного Києва до себе.

Узагальнюючи зазначені тенденції, можна відзначити деякі тези про роль Ірану в геополітичному аспекті на Південному Кавказі.

Офіційний Тегеран намагаючись своєю агресією і терористичними тактиками впливати на Азербайджан, не тільки не зміцнив свою позицію в регіоні, а й почав втрачати колишній вплив на країни цього регіону.

Азербайджан дав рішучу відсіч кожній спробі дестабілізувати азербайджанське суспільство терористичними актами. Азербайджанські правоохоронні органи встановлюють конкретних учасників терору і приймають відповідні заходи.

Тепер Іран у свідомості середнього азербайджанця є джерелом ворожнечі, терору і дестабілізації. Тим самим офіційний Тегеран явно програє Заходу та Ізраїлю.

Стає зрозумілим, що не виходить геополітичне співробітництво Ірану і Росії. Вони обидва втрачають Азербайджан і Грузію. На даному історичному етапі немає ніяких шансів змагатися в регіоні із Заходом. Співпраця Росії та Ірану ні політично, ні економічно, ні ідеологічно не мають жодної переваги перед Заходом та Ізраїлем.

Нарешті, Іран практично втрачає можливість залишатися діючою геополітичною силою на Південному Кавказі. Формально він, звичайно, братиме участь у різних геополітичних конфігураціях. Але навряд чи сильні геополітичні центри світу будуть всерйоз розглядати Іранський фактор як, наприклад, 30 років тому. Тегеран в цьому плані йде не до майбутнього і навіть не до минулого – він просто розвалюється в усіх відношеннях!

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред