Історія повторюється: чому ООН топчеться по граблях Ліги Націй

​Президент Зеленський, виступаючи перед Радою безпеки ООН у зв’язку з обговоренням трагедії в Бучі, поставив принципові питання: "Де ця безпека, яку має гарантувати Рада безпеки? Її немає… Де мир, заради якого створювалася Організація об’єднаних націй? Це очевидно, що ключова інституція світу, яка повинна забезпечувати примус будь-яких агресорів до миру, просто не може ефективно працювати"…

"Ми маємо справу з державою, яка перетворює право вето у Раді безпеки ООН на право смерті, яка підриває всю архітектуру глобальної безпеки, яка дозволяє злу бути безкарним і ширитися світом… Якщо це продовжиться, то фіналом буде те, що кожна з держав зможе розраховувати тільки на силу зброї, щоб гарантувати собі безпеку - а не на міжнародне право, міжнародні інституції. ООН можна буде просто закрити. Пані та панове, чи готові ви до закриття ООН? Чи вважаєте, що час міжнародного права минув? Якщо ваша відповідь - ні, то діяти потрібно зараз".

Навряд чи ми отримуємо на ці запитання негайні відповіді. Але криза ефективності ООН, особливо справедливості механізму ухвалення рішень на рівні Ради безпеки ООН, про що говорять вже багато десятиліть, зараз увійшла в гостру фазу. Країна, яка є постійним членом Ради безпеки ООН, і може накласти вето на будь-яке рішення цієї Ради, не просто грубо порушує міжнародне право (ми це побачили ще в 2014 році), а почала масштабну криваву війну проти сусідньої держави, кожен день вбиває людей, руйнує їх будинки і взагалі всю країну, кожен день коїть військові злочини і злочини проти людяності.

З цим треба щось робити, інакше ООН остаточно перетвориться у безцільну говорильню, яка не має жодного сенсу (крім майданчику для зустрічі керівників держав та їх представників), і не варта мільярдів, які витрачають на її існування. Очевидне рішення – радикальне реформування структури ООН, її Статуту, введення реальних санкцій проти будь якої країни агресора, навіть якщо це одна із засновниць ООН. Можливо взагалі треба відмовитись від інституції постійних членів Ради безпеки ООН з правом вето.

Якщо ж ООН залишиться в нинішньому стані, то її чекає доля Ліги націй. Це була перша міжнародна міждержавна організація, створена з метою розвитку співробітництва, досягнення миру і безпеки між народами. Створили її після Першої світової війни і для того, щоб не допустити нової світової війни. Але агресивні дії окремих держав, які розпочали загарбницькі війни, і неспроможність Ліги націй, які не змогла цьому запобігти, врешті решт призвели до політичного краху цієї організації і до розв’язування Другої світової війни.

Така ж перспектива може чекати і ООН і весь світ, якщо не зупинити агресора, який відверто зловживає своїм статусом постійного члена Ради безпеки ООН.

читайте такожУкраїна і світ ризикують повторити помилки Другої світової війниУ цьому контексті згадав одну повчальну історію. Ця історія про те, як політика національного егоїзму, відсторонення від війни і покарання агресора може повернутися бумерангом проти країни, яка застосовує таку політику.

В 1931-32 рр. Японія почала проти Китаю війну, яку б ми зараз назвали гібридною. Зокрема на території Маньчжурії була створена маріонеткова квазі-держава під назвою "Маньчжоу-Го". Щось на кшталт так званих "ДНР" (террористическая организация. - ред.) і ЛНР. Бачите, як історія може повторюватись, а досвід одного агресора використовуватись іншим.

Врешті-решт Китай звернувся до Ліги націй за допомогою, стверджуючи, що вторгнення японців не мало законних підстав. Після довгої подорожі представники Ліги Націй ознайомились з китайськими твердженнями, в той час як японці стверджували, що вони діяли задля підтримання миру в регіоні. Знайома риторика? Але Японію все ж таки засудили. Японці грюкнули дверима і вийшли зі складу Ліги націй.

Згідно зі статутом, Ліга Націй повинна була вжити економічних санкцій щодо Японії або, зібравши війська, оголосити війну проти неї. Проте, внаслідок дій Конгресу США, що проголосував проти санкцій Ліги, економічні санкції були неефективними. В США тоді панувала ідеологія ізоляціонізму. Вважалося, що війни на інших континентах не мають відношення до інтересів США, і Сполучені Штати не мають втручатися в конфлікти в інших частинах світу, крім Америки. Американці тоді думали, що на чужих війнах краще заробляти.

Але що сталося за декілька років? 7 грудня 1941 р. Японія напала на США. Ось так бумеранг повернувся. За економічний і політичний егоїзм довелося заплатити трагічну і велику ціну.

Американці після цього зробили належні висновки. Як зробили їх і британці після помилкових спроб "умиротворення" Гітлера. А от деякі інші країни сьогодні, здається, готові і далі наступати на "граблі" політики національного егоїзму в своїх стосунках з країною-агресором.

Це давня і напівзабута історія, але вона може бути повчальною для деяких країн, які зараз тримають "нейтралітет" щодо жахливої війни Росії проти України, і намагаються заробляти на цій війні. Бумеранг може повернутися…

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред