Для України дана ситуація схожа на геополітичну катастрофу.
Навіть Ізраїль після низки воєн з коаліцією арабських країн прийшов до важливого розуміння того факту, що ніколи не можна дозволяти замикати вороже кільце навколо своєї території.
Саме тому поряд з формальним станом війни з Сирією, періодичною конфронтацією з Іраном, Туреччиною, колишнім Іраком Ізраїль підписав договір про співпрацю з Єгиптом, незважаючи на Каїрські майдани і прихід до влади військової диктатури. А також "дружить" з Йорданією. І ці відносини не зміг похитнути навіть інцидент з розстрілом Ізраїльських школярок на "острові миру" під час шкільної екскурсії на ізраїльсько-йорданському кордоні.
Але це ми говоримо про Ізраїль, який володіє максимальним мандатом підтримки з боку США, в тому числі в рамках статусу "основний союзник поза НАТО" (Major Non-NATO Ally або MNNA).
І пакет допомоги Ізраїлю з боку США навіть непристойно порівнювати з аналогічними механізмами підтримки України.
Для порівняння: під час війни на виснаження в 1967-1970 роках між Єгиптом і Ізраїлем (військовий конфлікт низької інтенсивності) Ізраїль отримував від США щорічно тільки прямої економічної допомоги 2,5 млрд дол. (в тодішніх цінах).
А пакет військово-технічної підтримки, підписаний країнами кілька років тому на десять років на загальну суму в 40 млрд дол., передбачає щорічні вливання в обороноздатність Ізраїлю 4-5 млрд дол.
І Україна з 200-300 млн дол. військово-технічної допомоги США і декількома вживаними сторожовими катерами (плюс "Хаммери" без зброї).
До речі, під час нашої війни на виснаження, яка триває в Україні досі, в частині прямої економічної допомоги Вашингтона, можна згадати лише гарантії США, видані на кілька випусків українських єврооблігацій на суму 2 млрд дол., які ми вже погасили (тобто мова йде про гарантії за боргами, причому повернутих).
читайте такожСанкції проти Білорусі: у Зеленського пояснили, до чого готуватисяІ не слід забувати про масштаби підтримки Ізраїлю з боку єврейської діаспори по всьому світу, включаючи інструменти політичного лобізму.
Тут знову ж порівняння з українською діаспорою в США і Канаді будуть не на нашу користь. Але навіть Ізраїль не дозволяє замикати навколо себе кільце з недружніх країн.
Натомість Україна, маючи шанс на власну геополітичну гру, вирішила бути "попереду планети всієї" в частині антибілоруських санкцій.
Але, посилюючи тиск на офіційний Мінськ, ми допомагаємо своїми руками Москві "загрібати жар", адже там вже зараз багато політиків майже закликають "більше санкцій, великих і різних" для Білорусі, прекрасно розуміючи, що за законами геополітичної "гідравліки" що більший тиск із Заходу, то сильніший дрейф цієї країни на схід у формат реальної, а не паперової Союзної держави з РФ.
І від динаміки нарощування санкцій залежить лише модель цього об'єднання: що жорсткіші санкції, то глибша інтеграція Білорусі та Росії.
У разі, якщо колективний Захід сильно перестарається, це може привести лише до того, що інтеграційні процеси прискоряться настільки, що Білорусь дуже швидко трансформується в новий Федеральний округ Федерації.
Тут можна згадати концепцію Балто-Чорноморської дуги українського історика і письменника Юрія Липи: союзну для України Білорусь він називав "шоломом" або склепіннями, а ворожу – "раною на шиї".
читайте такожБагато шуму, але мало конкретики: чому ЄС не зважиться на посилення санкцій проти РФ і БілорусіГоворячи про наслідки для України подібних тектонічних зрушень на Півночі, не будемо згадувати навіть про ліквідацію формату економічного хабу, реалізованого в Білорусі для створення "лінку" на шляху руху товарів з РФ в Україну і назад в обхід формальних заборон на взаємну торгівлю: "білоруське" вугілля, 40% нашого ринку дизельного палива, виробленого з російської нафти, імпорт електроенергії і т. д.
Згадаймо про найбільш ефективний транспортний коридор, реалізований в Україні починаючи з 2003 року – транснаціональний балто-чорноморський маршрут руху вантажних перевезень Клайпеда – Одеса (поїзд "Вікінг"), який зараз опинився під загрозою закриття.
У такому випадку Україна випаде не тільки з руху товарів Схід-Захід в рамках "нового Шовкового шляху", а й з балто-чорноморського транспортного коридору, який зараз об'єднує Балтійський регіон, Білорусь, Україну, Молдову, Румунію, Болгарію, Туреччину, Грузію та Азербайджан.
У чому ж могла полягати самостійна політика України щодо Білорусі?
В першу чергу в тому, щоб надати Лукашенку хоч і невеликий, але мінімально достатній простір для маневру, що забезпечує реалізацію його "балансувальної тактики".
Це дозволило б відстрочити фіналізацію створення Союзної держави до початку наступного політичного циклу з відповідним шансом України на власне посилення.
Київ міг стати для Білорусі таким же переговорним майданчиком для переговорів з опозицією, як свого часу Мінськ став місцем мирних переговорів по Донбасу.
Основні пункти "Київського плану" можна сформулювати наступним чином:
1. Опозиція визнає вибори, що відбулися.
2. Лукашенко оголошує амністію.
3. Приймається нове виборне законодавство з допуском до контролю за виборами опозиційних партій.
4. Лукашенко гарантує трансфер влади на наступних виборах.
5. За аналогією з Туреччиною армія інституціоналізується як гарант збереження політичного та економічного курсу країни.
У разі реалізації подібної переговорної стратагеми Україна могла б забезпечити відносну безпеку своїх північних кордонів на найближчі кілька років.
Замість цього ми перетворюємося не тільки в логістичний і транспортний глухий кут, але і в країну – "чорну діру" в плані економіки та інвестицій.
Адже хто з адекватних інвесторів буде вкладати свої гроші в країну (включаючи внутрішній бізнес), яка оточена ворожим кільцем з півночі (Білорусь), сходу і Півдня (РФ), південного заходу (Придністров'я) з невеликим "вікном" на захід і без будь-яких певних гарантій безпеки з боку ключових світових гравців?
Питання риторичне.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
