Які підсумки віртуальних переговорів Путіна і Байдена

Що ж, віртуальна зустріч Путіна і Байдена завершилася очікувано.

Жодних фундаментальних проривів, природно, не було. А якщо якісь домовленості і мали місце, нам про них не скажуть.

Сторони подбали про те, щоб інформація залишалася максимально обмеженою і сухою. Наприклад, відмовившись від заяв президентів за підсумками переговорів на користь прес-релізів і створивши мало не "стерильне" інформаційне середовище, жорстко обмеживши участь ЗМІ і своєї апаратної бюрократії.

Мені особисто вже другі переговори Путіна-Байдена і публікації в пресі, які їх супроводжували, заяви і рухи тіла сторін, говорять про наступне:

читайте такожПідсумки переговорів Путіна і Байдена: про що домовилися і що заявили в Білому домі і Кремлі1. Країни Європи і США готові до прагматичної, зваженої розмови з Росією, і навіть готові негласно вести діалог в категоріях "червоні лінії" і "зони інтересів", але не можуть нічого гарантувати з політико-ідеологічних причин.

2. Російське політичне керівництво задоволене активізацією діалогу із Заходом, навіть якщо він не приносить миттєвих результатів. Сам факт пункту №1 є в сприйнятті Москви прийнятним зрушенням з мертвої точки. До того ж, у відносинах двох країн помітні зрушення, хоч і незначні, навіть санкції проти Північного потоку-2 і обмеження проти російського суверенного боргу не включили в оборонний бюджет США.

3. РФ переслідує дві тактичні цілі в розмові з США - схилити Вашингтон до спільного тиску на Україну щодо імплементації Мінських угод і домогтися від Байдена хоча б визнання і прийняття "червоних ліній" Кремля, а саме - недопущення розширення НАТО на схід і включення в Альянс України.

4. РФ переслідує і глобальну мету, яка цілком раціональна - домогтися свого визнання в якості сильного рівноцінного гравця на світовій арені із закріпленою "зоною безпеки" \ "зоною інтересів" \ "сферою впливу" і можливостями "продавати" свої посередницькі, силові, миротворчі послуги країнам Заходу.

5. США і країни Європи залишаються на колишніх позиціях з приводу України, визнаючи саме Мінські угоди в якості основи врегулювання конфлікту з РФ, і це суперечить позиції нашого Офісу Президента останніх місяців, що може бути проблемою в найближчому майбутньому.

6. Порядок денний американсько-російського діалогу набагато ширший, ніж у нас представляють або хочуть представляти. Мені здається, крім України, є ще кілька питань, яким США надають не менш важливе значення в переговорах з Путіним, а саме - ядерне нерозповсюдження (в контексті Ірану), протистояння з Китаєм (в контексті "стратегічної стабільності") і кіберзагрози.

7. У нас дуже слабка позиція по відношенню до теми переговорів. Все, що я спостерігав - це або смішки з приводу нездатності РФ нічого створити, або повторення мантр 2014 року Про "Єдиний Західний фронт" і "ядерні санкції", або зрада в стилі "Путін нападе" і "все пропало".

8. На жаль, у нас немає спроб відповісти на виклики, які ставить перед нами цей діалог, а саме: пошук альтернативи Мінську, мінлива функція РФ для Заходу, переорієнтація США на інші проблеми, деактуалізація нашої політики безпеки після 2014 року, заснованої на вірі в НАТО.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред