Хто стоїть за Орбаном і його геополітикою?

Хто стоїть за Орбаном і його геополітикою? У нас часто кажуть - Москва.

А що, якщо, Берлін?

Ще до війни я написав низку статей про те, що Україна як ядро нової апхітектури геополітичних блоків на сході Євросоюзу не цілком вписується в плани Німеччини.

Ось цитата з мого ще довоєнного поста.

У ньому я розглядав гіпотетичну можливість вступу України та Білорусі до ЄС (остання - за умови внутрішньої "революції"):

"У найближчі десять років у Європі утворяться дві демографічно-ресурсні вирви, які акумулюватимуть у собі основний потенціал розвитку.

Перша, осьова - це Німеччина, Нідерланди, Польща, Австрія, Чехія, Словаччина та Угорщина.

Друга - переферійна, балтійська: Данія, Швеція, Фінляндія, Норвегія.

Але саме на осьовій воронці розвитку будуватиметься динаміка ЄС у найближчій перспективі.

Усе, що може загрожувати її існуванню, блокуватиметься.

Рекомендуємо:

Орбан розблокує 50 млрд євро для України: поставив серйозну умову

Що означає вступ України та Білорусі до ЄС?

Це, насамперед, потенційна можливість утворення спільно з Польщею, величезного слов'янського субстрату, з населенням у 90 млн осіб.

Це більше, ніж у сучасній Німеччині - 83 млн.

Подібне утворення (щось на кшталт ідеї гетьмана Івана Виговського про спільне Російсько-Польсько-Литовське князівство) для Німеччини загрожує величезним набором ризиків і руйнуванням тієї самої осьової воронки розвитку ЄС.

У цьому плані наші політичні еліти, самі того не розуміючи, потрапили в історичну пастку:

вступ України до ЄС можливий не на фазі максимального розвитку, як намагаються нас запевнити, а на фазі максимального ослаблення, коли ми не будемо становити потенційну загрозу в контексті корекції тих тенденцій, які вигідні Німеччині.

Ось такий парадокс: будь-яке посилення держави, промисловості та економіки, демографічне зростання віддалятиме нас від вступу до ЄС, як це і сталося з Туреччиною Ердогана.

Сильну Україну, з потенціалом хоча б на рівні сучасної Туреччини, в ЄС не візьмуть, для інтеграції в Євросоюз доведеться стати "маленькою проблемою", щось на зразок Чорногорії.

Але тут знову заковика - потенціал, що дістався нам, настільки величезний, що навіть із талантами наших "еліт" його ще амортизувати, а по простому - пиляти, кілька десятків років.

Нашим адвокатом щодо вступу в ЄС могла стати Британія, зацікавлена в геополітичному наморднику для Німеччини, але вона вийшла з ЄС.

Франція як "контр-осьова країна" занадто індиферентна до наших проблем.

Головний противник нашого вступу до ЄС, на сьогодні, це Німеччина.

Природно, німці не будуть про це говорити публічно.

Сильний слов'янський конгломерат у 90 млн. біля їхніх східних кордонів їм ні до чого.

Я далекий від думки, що таке утворення зможе створити конкуренцію Німеччині або стати для німців проблемою № 1.

Але це щось на кшталт необов'язкової перешкоди в реалізації стратегічних цілей, як зграя птахів для літака, що злітає. Краще не допустити.

Тому ми можемо як завгодно радіти тому, що "за нас" Естонія, Латвія і Литва, але осьову політику в ЄС формують не вони, а Берлін.

І в його планах є розширення зони вільної торгівлі на схід, але немає планів про розширення на схід загальноєвропейського дому....".

Нагадаю, це писалося мною ще до війни.

А сьогодні прозвучала така інформація:

На закритій зустрічі Великої ради ЄС (угорський парламентський форум, який збирається напередодні самітів Євроради за участю високопосадовців парламенту, включно з опозицією) у березні 2023 року прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що Україна може сформувати "центр сили" в ЄС, в якому будуть домінувати США і який складатиметься з країн Балтії, Польщі та, можливо, Румунії:

"Давайте подивимося на Білорусь, там все ще можуть відбутися одна або дві кольорові революції", - сказав Орбан, маючи на увазі, що і ця країна в майбутньому може приєднатися до такого конгломерату.

Він також додав, що новий "центр сили" загрожуватиме впливу осьової країни ЄС - Німеччини. І навіть інтересам Франції.

Орбан пропонував створити противагу у вигляді вектора Лондон - Париж - Берлін - Будапешт (що представляє союз країн "Вишеградської четвірки").

Але ця ідея не знайшла підтримки.

Тож за впертістю Орбана цілком можливо стоїть страх Берліна перед слабопрогнозованими наслідками зміни структурної архітектоніки східного флангу німецької воронки розвитку.

Німеччина, яка вже постраждала внаслідок краху геополітичної вісі Берлін - Москва - Пекін, швидше за все, не хоче вдруге наступити на граблі, отримавши вісь Лондон - Варшава - Київ на своєму східному кордоні.

Адже, якщо згадати історію - це майже диспозиція напередодні Другої світової війни....

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред