Президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю заявив, що зі 170 мільярдів доларів військової допомоги від США Україна отримала лише 76.
Куди саме пішли ці гроші? Цим питанням більше повинні займатися самі американці, але з великою ймовірністю йдеться про операційні витрати, логістику, а також про те, що значна частина цих коштів осіла на рахунках американських компаній, які постачали Україні зброю та надавали різні послуги. Президент зазначив, що мова не про "живі" гроші, а про зброю, навчання та підготовку військових, розвідувальні дані та інші подібні речі.
Тому загальна сума, яка виділялася, могла бути значно більшою, але фактично Україна отримала підтримку на меншу суму. Але це не означає, що інші кошти були вкрадені або кудись виведені за допомогою корупційних оборудок. Президенту, мабуть, слід було б у цьому ж інтерв’ю зазначити, що Україна готова прозвітувати за кожен цент, який надійшов у країну. Тим більше, що американські аудитори регулярно проводили перевірки протягом усього періоду надання допомоги.
Щодо причин, чому Зеленський взагалі про це згадав, варто зазначити, що це не вперше – він говорив про це також в інтерв’ю Лексу Фрідману. Ймовірно, це звичайне бажання більше сподобатися адміністрації Трампа, "передати м’яч на його поле" й показати, що він буде кращим президентом для України, ніж його попередник.
Однак після твіта Ілона Маска, який прокоментував цю заяву, ми, ймовірно, зіткнемося з додатковими проблемами. Це може призвести до спекуляцій на цю тему, додаткових перевірок або навіть до приїзду нових аудиторів. І допоки триватимуть перевірки, навряд чи можна буде розраховувати на нову хвилю американської підтримки.
Ці проблеми не обов’язково стануть критичними чи затягнуться на тривалий час, але певні труднощі точно виникнуть. Втім, якщо призупинення триватиме навіть "короткий" період, найбільше постраждає сфера медіа та все, що з нею пов’язано. Зокрема протидія російській пропаганді – це дуже важливий момент. Далі постраждає система охорони здоров’я. Соціальна сфера також зазнає негативного впливу. Хоча охорону здоров’я можна віднести до неї, я б виділив її окремо, оскільки USAID надавала значну допомогу у відновленні зруйнованих будівель та інших об’єктів споруд. У цій сфері також виникнуть проблеми, адже доведеться шукати альтернативні джерела фінансування, а наразі таких ресурсів просто немає.
Загалом ця ситуація може буде використана у внутрішній політичній боротьбі в США, що у свою чергу може вплинути на двопартійну підтримку України, яка, наприклад, наразі існує в Конгресі США.
Зокрема, навряд чи це буде позитивно сприйнято демократами. Очевидно, що вони можуть розцінити подібні заяви української влади як спробу перекласти відповідальність на них, зробити їх "винними".
А республіканці використають цей кейс для критики демократів і попередньої адміністрації Байдена. Демократи можуть сприйняти такі заяви як невдячність та "удар у спину" й менше сприяти Україні. Наприклад, демократи можуть сказати: "Ми підтримували Україну, а тепер нас звинувачують у тому, що гроші не дійшли".
Відтак комунікація з американською владою та партіями може ускладнитися. Крім того, частина сенаторів чи конгресменів, коли в Конгресі США розглядатимуться питання, що стосуються України, можуть менш активно брати в цьому участь. А дехто, можливо, взагалі відмовиться від голосування. Здавалося б, це дрібниці, але згодом вони можуть набрати більшого резонансу. Наскільки мені відомо, навіть частина республіканців не дуже позитивно сприйняла такі заяви, саме через призму принципів.
Мовляв, дивіться, вас підтримував Байден, а тепер ви заявляєте, що гроші не дійшли і що він міг їх кудись подіти. Де тоді гарантія, що якщо через два роки влада зміниться (а у них же вибори відбуваються регулярно, включно з проміжними), демократи не повернуться до влади в Конгресі? І де гарантія, що потім всю відповідальність не перекладуть на Трампа, заявивши, що це він у всьому винен?
Тому тут потрібно бути дуже обережним із заявами, ретельно їх продумувати перед тим, як озвучувати, оскільки вони можуть призвести до непередбачуваних і не надто позитивних наслідків для України.
Ігор Рейтерович, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку, спеціально для Главреду
Хто такий Ігор Рейтерович
Ігор Вячеславович Рейтерович - кандидат політичних наук, доцент кафедри парламентаризму Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
У 1999 – 2002 рр. працював політичним аналітиком в Агентстві стратегічних досліджень і технологій "ВІКНА".
У 2003 – 2006 рр. обіймав посаду провідного політичного аналітика БФ "Співдружність", заступника головного редактора журналу "Національний інтерес", головного редактора "Короткого огляду інформаційного простору України".
Починаючи з 2006 року присвятив себе науковій та викладацькій діяльності. З 2021 року – доцент кафедри парламентаризму Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби Київського національного
університету імені Тараса Шевченка.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред