Привид Будапешта або чому треба бути обережним у визначеннях.
Сьогодні на ефірі мені запропонували поговорити про план "довгострокового миру". Але у форматі "завершення війни". Канал називати не буду - це вже усталене визначення. Автор якого (завершення війни) - Трамп. У його розумінні, можливо, визначення правильне і частково воно закладено навіть у "20 пунктів". Але про це пізніше.
З нашої точки зору питання впирається в дуже просту тезу - поки є окуповані території, поки в документах ідеться про "лінію зіткнення", а не про державний кордон, можна говорити про "перемир'я", "призупинення бойових дій", "завершення гарячої фази війни". Але війна завершується мирним договором із підтвердженням нових або старих кордонів. Тому в нашому випадку йдеться про "заморожування", у кращому разі "завершення гарячої фази". І подібний режим може тривати досить довго. Але це, ще раз, не "завершення війни". Типовий приклад - війна СРСР проти Японії. Мирного договору досі немає. Тому що є проблема Курильських островів і кордону. СРСР, а сьогодні РФ з одного боку і Японія з іншого формально перебувають у режимі "виходу зі стану війни". Московська декларація зафіксувала вихід із цього стану сторін, і намір провести переговори про мирний договір у майбутньому. Мирного договору так і немає. До речі, у нас формально так і немає офіційного "стану війни" з Росією - війна не оголошена жодною зі сторін. Тому формально в нашому випадку йдеться про "завершення бойових дій".
Але як же завершення війни або довгостроковий мир? Ось тут знову варто звернутися до логіки Трампа. Так, його пропозиції "віддати території" в чистому вигляді не пройшли. Ідея РФ визнати окуповану частину України або, хоча б Крим частиною Росії "де юре" начебто теж явно не проходять. Тим паче, що зараз уже обговорюються не початкові "28 пунктів" угоди, а "20", зміст яких озвучено президентом Зеленським.
Ось щодо одного з цих пунктів я хотів би поміркувати. Перший, на який звернули найменше уваги - "підтвердження суверенітету України". Прочитав його і стало не по собі - одразу пригадав Будапештський меморандум із різним тлумаченням усього лише одного словосполучення "reaffirm their commitment", яке переклали як "підтверджують свої зобов'язання". І далі, розширити розуміння слова "зобов'язання до "гарантії". У реальності словосполучення має й інший переклад "підтверджують прихильність". Погодьтеся, різниця є.
До чого такий довгий "ліричний відступ"? До визначення суверенітету і п. 1 з "20 пунктів на переговори" - підтвердження суверенітету. Наведу витяг і фактично визначення з декларації про державний суверенітет України: "державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах."
І ось тут маємо пастку. У російських визначеннях, та й частині українських ідеться про повноту влади, самостійність держави, але не робиться акцент на "території".
В англомовних джерелах навпаки Державний суверенітет - згадане право ухвалювати самостійні рішення і... КОНТРОЛЬ державної влади на певних територіях.
Уже зрозуміли, де пастка і чому треба "підтверджувати суверенітет"? Саме - питання в тому, на які території він поширюється. Тобто план пропонує ключовим державами-учасницями процесу (зокрема РФ, США та й самій Україні) "перепідтвердити" суверенітет. Але над якою територією?
І якщо є такий пункт і він проходить як "малозначний" (хоча для РФ і США він вкрай важливий), то наступні формулювання, де згадуються території, стають ключовими.
Простіше кажучи, РФ тоді не отримує визнання окупованих територій російськими. Але отримує визнання і визнає суверенітет України над неокупованими територіями. І втрату такого (відмова в договорі) над тим, що вважає своїм.
Далі справа техніки - почекати 4-5 років і вже, озброївшись п. 1 з можливо підписаної угоди, знову порушувати питання про кордони і "великий мирний договір".
Чи можна уникнути такої пастки? Природно, вкрай уважно вчитуючись у кожну букву, кожну кому. І уникати моментів, які можуть бути трактовані двояко. Якщо цього не зробити - отримуємо той самий Будапештський меморандум, тільки "вид збоку."
А журналістів наполегливо прошу бути вкрай обережними у визначеннях.
Про персону: Ігар Тишкевич
Білоруський аналітик, публіцист, блогер, експерт програми "Міжнародна і внутрішня політика" Українського інституту майбутнього. Автор аналітичних публікацій про білоруську та українську політику та економіку. Дослідницькі інтереси: еволюція політичних систем і політичних інститутів у країнах, що переживають трансформацію; суспільні відносини, можливості корекції системи відносин і впливу на неї; зв’язок економічних відносин і міжнародної політики, взаємний вплив; регіональна політика – Східна Європа і Причорномор’я. Розробив низку навчальних програм та тренінгів з комунікацій, політичних кампаній, пише uifuture.org.
З червня 2024 року – головний експерт з питань вивчення Росії Українського институту майбутнього.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
